SHEVCHENKO
паркетная доска Tarkett паркетная доска паркетная доска Weitzer Parkett паркетная доска Karelia kvedomosti.com
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

Вавилін Іван Михайлович

ВАВИЛІН Іван Михайлович (псевд. Баярса Іван; 21.11.1911, с.Бояркерос, тепер Корткероського р-ну Комі рерспубліки — 4.10.1975, м.Сиктивкар) — комі поет. Лауреат Державної премії Комі АРСР ім. І.Куратова (1973). 1929–31 навчався в школі селянської молоді, а 1933 закінчив підготовчі курси для вступу до вищого навчального закладу. Учасник ІІ світової війни. З боями пройшов усю Україну. Поетичні збірки “Ні кроку назад!”, 1942 і “Радянський воїн”, 1944. Переклав комі мовою вірші Шевченка “Перебендя”, “Гоголю”, “Заповіт”, “Минають дні, минають ночі”, “І виріс я на чужині”, “Якось-то йдучи уночі”, “Заворожи мені, волхве”, “Не завидуй багатому” та ін. Образ Шевченка відтворив у вірші “Безсмертному Кобзарю” (1968).
Література:

Хоменко Б., Хоменко К. Єднання сердець // Випробування. — Ужгород — Сиктивкар, 1980.



Борис Хоменко

Гареєв Юсуф Ібрагімович

ГАРЕЄВ Юсуф Ібрагімович (20.03.1904, с. Базгієво Шаранського р-ну, Башкортостан — 2.03.1988, м.Уфа) — башкирський поет, прозаїк. Переклав башкирською мовою поему Шевченка “Катерина” (разом з Р.Нігматі // “Октябрь”. — 1939. — №3).



Сафуан Сафуанов

Гревінь Валдіс Янович

ГРЕВІНЬ (Grevinš) Валдіс Янович (26.09.1895, Заленієкська волость Єлгавського повіту — 7.04.1968, Рига) — латвійський поет, драматург і перекладач. Закінчив Московський комерційний інститут (1918). Автор “Першої книги віршів” (1923), збірки “Летить листя, звучить листя” (1946), п’єс. Опублікував в періодиці ряд перекладів із літературної спадщини Шевченка — уривок з поеми “Сон”, першу частину вірша “Молитва” (“Царям, всесвітнім шинкарям”), вірші “Садок вишневий коло хати”, “Тече вода в синє море”, “І Архімед, і Галілей” та “Заповіт”. Написав статті “Тарас Шевченко”, “Поет, якому заборонили писати, художник, якому заборонили малювати”.



Анатолій Шпиталь

Гоболов Каримула Ісайович

ГОБОЛОВ Каримула Ісайович (1934, с.Лологонитли, тепер Ахвахського р-ну, Дагестан) — поет, засновник писемності й літератури невеликої ахвахської народності, що живе у Дагестані. Закінчив педагогічне училище. Друкується у місцевій пресі (газета “Время”, “Красное знамя”). Переклав “Заповіт” для антології одного вірша — «Тарас Шевченко: “Заповіт” мовами народів світу» (К., 1989). Це перша трансформація Шевченкового слова ахвахською мовою.



Борис Хоменко

Гарун Алесь

ГАРУН Алесь (справж. — Грушинський Олександр Володимирович, ін. псевдоніми — І.Живіца, А.Сумний, Сальвесь; 11.03.1887, Мінськ — 20.07.1920, Польша) — білоруський поет. Закінчв ремісниче училище, де здобув фах столяра. Брав активну участь у визвольному русі. З 1907 був арештований. 1907–17 — на засланні. 1917 редагував у Мінську газету “Бєларускі шлях”. Після поразки білоруської національно-визвольної революції емігрував до Польщі. Автор поетичної збірки “Материнський дарунок” (1918) та п’єс для дітей — зб. “Живі казки” (1920). Г. були співзвучні суспільно-політичні й літературно-естетичні погляди Шевченка, його особиста доля. На засланні Г. написав поему “За тисячу верст від рідного краю” з присвятою “Вічній пам’яті Т.Г.Шевченка”, де змальовано образ нескореного поета, борця за волю України. Г. вдало скористався улюбленими образами Шевченкової поезії, зокрема Перебенді.



Борис Хоменко

Гротс Яніс Янович

ГРОТС (Grots) Яніс Янович (9.02.1901, Егрська волость, Відземе — 30.11.1968, Рига) — латиський поет і драматург. Вчився на юридичному факультеті Латвійського університету (1920–27, не закінчив), працював завідуючим літературною частиною Ризького театру, в газеті “Література і мистецтво” (1945–48). Лірика Г. (зб. “Весняні води”, 1925, “Листи до Сольвейг”, 1938) — музична, пройнята романтичними мотивами. Літературна творчість Г. — різножанрова, включає, зокрема, драматичні твори — п’єсу “Гра тіней” (1928), комедію “Вітаємо вас у вільній Латвії” (1929), ліричні драми “Степан Разін” (1931) і “Пушкін” (1937). Багато віршів Г. покладено на музику. Г. — автор статті “Кілька зустрічей з Тарасом Шевченком” (1961), віршів про українського поета “Біля Київського університету” (1948), “Біля будиночка Шевченка в Переяславі-Хмельницькому” (1954), “Вічно великий” (1964).



Анатолій Шпиталь

Доможаков Микола Георгійович

ДОМОЖАКОВ Микола Георгійович (20.01.1916, улус Хизил Хас, тепер Хакаської республіки — 16.11.1976, Абакан) — хакаський письменник, перекладач, кандидат філологічних наук (1948). Член Спілки письменників Союзу РСР з 1949. Закінчив 1945 педагогічний інститут (Абакан). Працював на педагогічній ниві. Очолював Хакаське відділення СП. Писав хакаською і російською мовами. Почав друкуватися 1935. Видав шість поетичних збірок: “Вірші” (1955), “Співає річка Абакан” (1957, рос. мовою), “Людям про людину” (1960), “Пісні весняних вітрів” (1964), “Запрошення” (1966, рос. мовою), “Чатхан” (1976, рос. мовою). Спираючись на народну поетику й символіку, говорить про минуле й сучасне рідного краю та його людей. Не уникає при цьому звичайних тоді штампів соцреалізму. Це ж стосується і першого в хакаській літературі роману “В далекому аалі” (1959) — про пореволюційні роки в Хакасії. Писав також для дітей (зб. віршів “Моя абетка”, 1962). Переклав низку творів В.Шекспіра, О.Пушкіна, М.Горького, Я.Райніса та ін. З увагою ставився до української літератури. Побував 1972 в Україні, взяв участь у Днях хакаської літератури на Запоріжжі. Підтримував дружні й творчі зв’язки з письменником О.Юренком (Полтава). Автор вірша “Гоголь в улусі” (1952). Д. належать перші переклади творів Шевченка — “Заповіт”, “О люди! люди небораки!”, опублікованих в його книжці “Вірші” (1955); “Не завидуй багатому” (1972) та ін. Уточнений переклад “Заповіту” увійшов згодом до антології «Тарас Шевченко. “Заповіт” мовами народів світу»(К., 1964 та 1989). Надбанням свого народу зробив окремі твори Лесі Українки, П.Тичини, сучасних укранських поетів. Вірші Д. публікувалися в Україні в перекладах П.Ребра, В.Омельченка, А.Рекубрацького.


Література:

Шней-Красиков К. Сучасність у творах красноярців. // Літературна Україна. — 1974. — 16 квітня.



Борис Хоменко

Гумер Гаріф

ГУМЕР Гаріф (справжнє ім’я — Гумеров Гаріф Муртазович, 10.12.1891, с.Киргиз-Міяки Міякинського району, Башкортостан — 18.08.1974, м.Уфа) — башкирський поет, прозаїк, Заслужений працівник культури Російської Федерації. Учасник І світової війни на Україні. Україні присвятив ряд оповідань (зб. “По окопах”, 1931), вірші. Співтворчість українських і башкирських письменників описав у статті “Ми варили суп на одному вогнищі” (1969). Переклав башкирською мовою поему Шевченка “Сон” (разом з А.Валеєвим. “Октябрь”. — 1939. — №3).



Сафуан Сафуанов

Гусейнов Ібрагім Абдулкерімович

ГУСЕЙНОВ Ібрагім Абдулкерімович (15.08.1935, аул Алкадар Сулейман-Стальського р-ну, Дагестанської республіки) — лезгинський поет, драматург і перекладач. 1974 переклав поезії Шевченка “Заповіт” (вперше опубліковано в антології «Тарас Шевченко: “Заповіт” мовами народів світу», К., 1989) та “Минають дні, минають ночі”.



Борис Хоменко

Гурло Алесь

ГУРЛО Алесь (Олександр Кіндратович; 19(31).01.1892(?), Копиль, тепер Мінської області — 4.09.1938, Мінськ) — білоруський поет. У віршах дореволюційного часу розробляв мотиви селянської неволі, закликав до боротьби за вільне життя, що в певній мірі зближує його з поезією Шевченка. У вірші “Пам’яті Шевченка” (1924) чітко виступають шевченківські ремінісценції.



Павло Охріменко

[prev-link]Назад[/prev-link] [next-link]Вперед[/next-link]
Наверх

Пишіть e-mail за адресою: alex@gilan.uar.net

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  жалюзи одесса Jaluzi-Service гостиницы города харькова | Только у нас Задвижки Hawle, AVK, VAG с электроприводом AUMA по хорошим ценам. | Квартиры в Гостомеле | Квартиры в Ирпене