SHEVCHENKO
паркетная доска Tarkett паркетная доска паркетная доска Weitzer Parkett паркетная доска Karelia kvedomosti.com
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

Живописні розписи та декорації Петербурзьких театрів

ЖИВОПИСНІ РОЗПИСИ ТА ДЕКОРАЦІЇ ПЕТЕРБУРЗЬКИХ ТЕАТРІВ — у виконанні яких Шевченко брав участь 1836–38. У документах Дирекції імператорських театрів збереглися відомості про виконання артіллю В.Г.Ширяєва, в якого тоді вчився і працював Шевченко, декорацій та живописних розписів Александринського, Великого, Михайлівського, Кам’яноострівського та Ермітажного театрів. У декораційних майстернях цих театрів робітники Ширяєва працювали під керівництвом відомих художників-декораторів П.П.Гонзаго, А.А.Роллера, Сєркова, Петрова, В.Кондратьєва, К.Сабата, Привалова (Жур П. Шевченковский Петербург. — Л., 1964. — С.59–62). Протягом 1836–38 артіль Ширяєва виконувала живописні, малярні та склярські роботи в Александринському та Михайлівському театрах, а навесні 1838 його майстри розписували плафони цих театрів (там само, с.60–61).
Література:

Т.Г.Шевченко: Біографія. — К., 1984.



Валентина Судак

“Жіночі портрети”

“ЖІНОЧІ ПОРТРЕТИ” (пап., акв.) — твори, виконані у Петербурзі 1833–36. Не знайдені (див. Незнайдені мистецькі твори Т.Шевченка). За порадою І.Сошенка, як згадано в автобіографії, Шевченко “начал пробовать акварелью портреты с натуры”. Поміщикові П.Енгельгардтові вони “до того понравились, что он начал употреблять меня для снятия портретов с любимых своих любовниц, за которые иногда награждал меня целым рублем серебра” (Т.Шевченко. Повне зібр. творів: У 6 т. — К., 1963. — Т.5. — С.258–259). Ймовірно, “Портрет невідомої”(1834) — один з них. О.Новицький згадує ці портрети з назвою “Портрети Енгельгардтових метрес” (Новицький Ол. Тарас Шевченко як маляр. — Лв.-М., 1914. — С.40).
Література:

Судак В.О. Малярська спадщина Т.Г.Шевченка доакадемічного періоду. // Питання шевченкознавства. — К., 1961. — Вип.2.;

Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1961. — Т.7, кн.2. — №357.



Валентина Судак

“Експедиційний табір в долині Апазир”

“ЕКСПЕДИЦІЙНИЙ ТАБІР В ДОЛИНІ АПАЗИР” (тонований папір, олівець, 16,3 х 29,4) — рисунок з Каратауської експедиції 1851. Зберігається у Державному музеї Т.Г.Шевченка (ДМШ) (№ г-554). Виконаний під час стоянки 1–20 червня у північній частині долини Апажар (Апазир), де намальовано також “Вид на Каратау з долини Апазир” та “Аульєтау”. На передньому плані — експедиційні намети, за ними розлога долина, замкнена на дальньому плані горами Північного Актау з ущелиною Арт-Капі. Олівцевий пейзаж сповнений залитого сонцем повітря (див.: Пейзажі Т.Г.Шевченка, Рисунки Т.Г.Шевченка). Зберігався у А.О.Козачковського, В.П.Коховського, С.Д.Бразоль, В.В.Тарновського, згодом у Музеї української старовини у Чернігові, 1933 переданий до Галереї картин Т.Г.Шевченка у Харкові. З 1948 у ДМШ. Уперше згаданий за назвою “Лагерь в степи” в “Каталоге музея украинских древностей В.В.Тарновского”. — Чернигов, 1903. — Т.ІІ. — С.185, №319. Уперше репродукований у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів. — Харків, 1932. — Т.8. — Табл.229, №609 (сигнальний примірник).


Література:

Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1964. — Т.9. — №101;

Костенко А., Умірбаєв Е. Оживуть степи... — К., 1977.



Ірина Вериківська

“Едіп, Антігона та Полінік”

“ЕДІП, АНТІГОНА ТА ПОЛІНІК” (папір, олівець) — рисунок за трагедією В.О.Озерова “Едіп в Афінах”, виконаний, як вказують реальні події, описані в повісті “Художник”, після знайомства з К.П.Брюлловим, 1837 або на початку 1838 до викупу з кріпацтва у квітні 1838. Місце зберігання невідоме. В повісті у формі діалога оповідача з героєм — самим Шевченком, автор згадує: “Я недавно читал сочинения Озерова, и мне понравился «Эдип в Афинах». Так я попробовал компоновать… Он вынул из кармана небольшой сверток бумаги и, дрожащими руками развертывая его и подавая мне, проговорил: “Не успел пером обрисовать.” […] Мне понравилось […] сочинение его по своей несложности: Эдип, Антигона и вдали Полиник. Только три фигуры. В первых опытах редко встречается подобный лаконизм”. Очевидно, художник звертався до епізоду твору, де Антігона благає батька простити братові Полініку і зняти з нього прокляття (Озеров Вл. Сочинения. — Т.1 — Спб., 1828. — С.48–49). Про читання літературних творів В.Озерова у В.Ширяєва в присутності Шевченка згадував художник І.Зайцев (Воспоминания старого учителя. — Русская старина. — 1887. — №6. — С.680).
Література:

Новицький Ол. Тарас Шевченко як маляр. — Львів– Москва, 1914;

Широцький К. Шевченко-художник. — Сяйво. — 1914. — №2;

Голубець М. Шевченко-маляр. — Київ, 1924;

Скворцов А.М. Жизнь художника Тараса Шевченко. — М., 1929;

Шеченко Т. ПЗТ: У 10т. — К., 1961. — Т.7, кн.2. — №375.

Валентина Судак

“Долина Кугус”

«ДОЛИНА КУГУС» (тонований папір, олівець, 17,1 х 31,1) — рисунок з Каратауської експедиції 1851. Зберігається у Державному музеї Т.Г. Шевченка в Києві (ДМШ), № Г-524. Ліворуч унизу олівцем рукою Шевченка напис: “28, долина Кугусъ”, в якому цифра «28» — порядковий номер експедиційного рисунка (див.Каратауської експедиції малюнки). У долині Кугус (або Когоз), що лежить на північ від урочища Сюн-Кукх, експедиці перебувала орієнтовно між 7 і 15 липня. Опис долини й зображеної на рисунку місцевості подали А.Костенко і Е.Умірбаєв: «Це досить широка долина, оточена горами різної висоти, форми й структури — від крутих скелястих пасом до невисоких пологих горбів. Найвидовженіша частина долини впирається на південному сході в білу колонаду прямовисної крейдяно-алебастрової гори Кайрактау, яку добре видно на малюнку» (Костенко А., Умірбаєв Е. Оживуть степи… — К., 1977. — С. 140). Шевченко відтворив широку панораму долини у наближеній до Кайрактау її частині. М’яко розтушованим на тонованому папері олівцем малюнок нагадує сепію (див. Рисунки Шевченка; Пейзажі Шевченка). Рисунок уперше згаданий в ст.: Русов А. Коллекция рисунков Т.Г. Шевченка. // Киевская старина. — 1894. — № 2. — С. 186. Уперше репродукований у вид.: Тарас Шевченко. Повне зібр.творів. — Х., 1932. —Т.8.— Табл. 256 (сигнальний примірник). Зберігався у А.О. Козачковського, В.П. Коховського, С.Д.Бразоль, з 1898 у В.В. Тарновського, згодом у Музеї української старовини у Чернігові, 1933 переданий до Галереї картин Т.Г. Шевченка в Харкові. З 1948 у ДМШ.
Література:

Тарас Шевченко. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1964.—Т.9.— № 91;

Паламарчук Г.П. Хроніка однієї подорожі. // В літопис шани і любові. — К., 1989.

Ірина Вериківська

“Демидова Дениса Олексійовича нареченої портрет”

“ДЕМИДОВА ДЕНИСА ОЛЕКСІЙОВИЧА НАРЕЧЕНОЇ ПОРТРЕТ” — виконаний 1837 у Гатчині. Місце зберігання невідоме. Перебуваючи в Нижньому Новгороді, Шевченко у “Щоденнику” 7 листопада 1857 згадував “помещика Демидова, того самого мерзавца Демидова, которого я знал в Гатчине кирасирским юнкером в 1837 году и который тогда не заплатил мне деньги за портрет своей невесты, теперь он, промотавшийся до снаги, живет в своей деревне и грабит крестьян”.
Література:

Шевченко Тарас. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1961. — Т.7, кн.2. — №372.



Валентина Судак

“Граса Іллі Петровича портрет”

ГРАСА ІЛЛІ ПЕТРОВИЧА ПОРТРЕТ (папір, олія) — виконаний у Нижньому Новгороді 1–2 жовтня 1857. Місце знаходження невідоме (Дивись: Незнайдені мистецькі твори Т.Г.Шевченка). Про роботу Шевченка над портретом І.П.Граса дізнаємося із запису в щоденнику 1 жовтня 1857: “Грязь, туман, и прочая атмосферная гадость, вследствие чего я предложил сеанс г.Грасу, зятю Н.А.Брылкина. Сеанс на половине был прерван приходом г.Лапы и г.Гартвиг[а]”. Запис 2 жовтня 1857 засвідчує дату закінчення портрета: “Утро ясное, тихое, с морозом. Нужно было вчера начатый порт[рет] г.Граса сегодня кончить, я и принялся за работу с тем, чтобы скорее кончить и идти к Печерскому монастырю с целью нарисовать его. Но увы, монастырь этот мне не даëтся. Кончивши портрет, я нечаянно, но нелицемерно позавтракал, прилëг на минутку вздохнуть и проспал ровно до двух часов”. У родині Брилкіних Шевченко виконав ще три портрети — М.О..Брилкіна, його дружини А.О.Брилкіної та гувернантки А.Шаубе.


Література:

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: У 10 т. — К.,1963. — Т.10. — №142.



Людмила Зінчук

“Гори в долині Тарла”

«Гори в долині Тарла» (тонований папір, олівець, 16,2 х 31,6) — рисунок з Каратауської експедиції 1851. Зберігається у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві (ДМШ), (№ г-532). Ліворуч унизу олівцем рукою Шевченка позначено «39» — авторський порядковий номер експедиційного рисунка (див. Каратауської експедиції малюнки). Виконаний у серпні під час стоянки в долині Тарла. А.Костенко та Е.Умірбаєв на натурі віднайшли точку, з якої Шевченко зарисував місцевість у східній частині долини Тарла, від якої починається хребет Каратау (див. Костенко А., Умірбаєв Е. Оживуть степи... — К., 1977. — С. 185–186). Порівняння рисунка з описом довгої та широкої долини, замкненої на сході куполоподібним громаддям передгір’я Каратау, її пустельного рельєфу і строго похмурого колориту засвідчує повну відповідність обраних художніх засобів її відтворення. Він тонує папір у брунатно-струватий колір, який стає колоратичною домінантою твору. По ньому тонким штрихом окреслює гори та герби і моделює їх м’якою олівцевою розтушовкою та незайманим тоном паперу. Рисунок уперше згаданий за назвою «Возвышения» в «Каталоге украинских древностей В.В.Тарновского» (Чернигов, 1903. — Т. 2. — С. 183, № 295). Уперше репродукований за назвою «Піщані узгірки» у вид.: Шевченко Тарас. Повне зібр. творів. — Х., 1932. — Т.8.— Табл. 260.— № 797. Зберігався у А.О.Козачковського, В.П.Коховського, С.Д.Бразоль, 1898 придбаний В.В.Тарновським, згодом — у Музеї української старовини у Чернігові, 1933 переданий до Галереї картин Т.Г.Шевченка у Харкові. З 1948 у ДМШ.
Література:

Паламарчук Г.П. Матеріали до біографії Шевченка за листами Броніслава Залеського. // Питання шевченкознавства. 1. — К., 1958;

Шевченко Тарас. Повне зібр. творів: У 10 томах. — К., 1964. — Т.9. — № 99;

Паламарчук Г.П. Хроніка однієї подорожі. // В літопис шани і любові. — К., 1989.

Ірина Вериківська

“Гори в долині Агаспеяр”

“ГОРИ В ДОЛИНІ АГАСПЕЯР” (тонований папір, олівець, 17,9 х 31,3; кольоровий папір, олівець, 17,9 х 30.5) — два рисунки з Каратаутської експедиції 1851. Зберігаються у Державному музеї Т.Г. Шевченка у Києві (ДМШ) (№ г-506 та г-507). На першому ліворуч унизу олівцем позначено “10.Агаспеяръ”, де цифра “10” — авторський порядковий номер експедиційного рисунка; на другому цифра перед написом “Агаспеяръ” ледве помітна, можливо це “11” (див. Каратауської експедиції малюнки). Виконані під час нетривалої зупинки 23–24 червня в долині Агаспеяр, що між хребтом Каратау в його центральній частині та Південним Актау. На рисунках відтворені з різних точок велика й мала крейдяні гори, описані А.Костенком та Е.Умірбаєвим: “Ті горби зацікавили художника, певно, тим, що зовсім білі, з ледве помітним сонячним відтінком. Здалеку вони вражають своїм сліпучим блиском, тим більше, що колорит самої рівнини і навколишніх гір контрастує сіро-темним забарвленням” (Костенко А., Умірбаєв Е. Оживуть степи… — К., 1977. — С.117). Другий рисунок на сіро-зеленкуватому кольоровому папері більш завершений. Основну увагу приділено крейдяній горі, що у центрі другого плану. Залишаючи незайманим колір паперу, художник олівцем — тонким штрихом та розтушовкою — світло-тіньовими сполученнями моделює об’єм і відтворює “сліпучий блиск” гори. Так само на рівнині з низьким горизонтом обабіч гори на дальньому плані нарисовані гора та гробниці агаспеярського кладовища (див. “Кладовище Агаспеяр” та “Туркменські аби в Каратау”). Уперше згадані з-поміж чотирьох рисунків з назвою “Агаспеяр” в статті: Русов А. Коллекция рисунков Т.Г.Шевченка. // Киевска старина. — 1894. — №2. — С.196. Уперше репродуковані у вид.: Шевченко Тарас. Повне зібр. творів. — Х., 1932. — Т.8. — Табл. 253. — №№ 756, 757 (сигнальний примірник). Зберігалися у А.О.Козачковського, В.П.Коховського, С.Д.Бразоль. 1898 придбані В.В.Тарновським, згодом у Музеї української старовини у Чернігові, 1933 передані до Галереї картин Т.Г.Шевченка в Харкові, з 1948 у ДМШ.
Література:

Паламарчук Г.П. Матеріали до біографії Шевченка за листами Броніслава Залеського. // Питання шевченкознавства. 1. — К., 1958;

Шевченко Тарас. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1964 — Т. 9. —№ 78, 79;

Паламарчук Г.П. Хроніка однієї подорожі. // В літопис шани і любові. — К., 1989.

Ірина Вериківська

“Герна Карла Івановича та його дружини Софії Миколаївни портрет”

«ГЕРНА КАРЛА ІВАНОВИЧА ТА ЙОГО ДРУЖИНИ СОФІЇ МИКОЛАЇВНИ ПОРТРЕТ» (пол., олія) — виконаний в Оренбурзі у грудні 1849 — квітні 1850. Не зберігся. Про його виконання К.Герн писав у листі до М.Лазаревського: «Мешкаючи у мене, він багато рисував, особливо портрети [...] почав олійними фарбами малювати портрет мій і моєї дружини [...]. Якась підла людина написала губернаторові донос про те, що Тарас малює. Попереджений друзями, він устиг сховати сліди малювання, причому мій нещасний портрет було спалено» (Герн К.И. Т.Г.Шевченко. Письмо К.И.Герна к М.М.Лазаревскому. Публикация Н.М.Терехова. — Русский архив. — 1898, кн.3, №12. — С. 550–551).
Література:

Лазаревський Ф.М. Т.Г.Шевченко в Оренбурзі. // Спогади про Тараса Шевченка. — К., 1982;

Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1963. — Т.8. — № 207.



Ольга Поляничко

[prev-link]Назад[/prev-link] [next-link]Вперед[/next-link]
Наверх

Пишіть e-mail за адресою: alex@gilan.uar.net

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  жалюзи магазин Jaluzi-Service | Деревообрабатывающие станки | Квартиры в Ирпене