SHEVCHENKO
паркетная доска Tarkett паркетная доска паркетная доска Weitzer Parkett паркетная доска Karelia kvedomosti.com
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

“В Решетилівці”

«В РЕШЕТИЛІВЦІ» (папір, туш-перо, сепія, акварель, 19 х 27,4) — малюнок, виконаний у містечку Решетилівка Полтавської губ. на початку липня 1845. Зберігається у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві (ДМШ) (№ г-397). Ліворуч унизу тушшю авторський напис: «7. въ Решитиловки», в якому цифра «7» вказує на приналежність твору до циклу пронумерованих малюнків з Полтавщини. На шляху подорожі Шевченка з Прилук Решетилівка була місцем останньої зупинки перед Полтавою (див.: Жур П. Дума про огонь. — К., 1985. — С.71–82). Ця подорож і зупинка в Решетилівці відображені у повісті «Близнецы». На малюнку — куточок містечка з головними об’єктами: на передньому плані праворуч на високому пагорбі хата за тином, на другому у низині вхід до садиби поміщика О.В.Попова та альтанка за кам’яним муром. Обрана точка огляду дала змогу визначити місце цих об’єктів у замкненій другим планом композиції твору, підкресленій і колористичними засобами. Автор випробовує можливості художньої виразності часто вживаного ним в той час поєднання теплих сепійних тонів переднього плану з холоднішими, сіруватоблакитними — другого. Світлотіньова розробка сепійних тонів охоплює широкий діапазон градацій від чітких обрисів тушшю-пером до надзвичайно прозорої акварелі, яка подекуди майже не покриває колір світлого паперу. У загальну композицію природно вписано на різних планах жанрові мотиви — чоловік з хлопчиком, гурт селян, що розважаються, запряжений волами віз, створено лагідний образок життя українського містечка. Цей краєвид з іншої точки відтворено у другій однойменній акварелі. Малюнок був у Шевченка в останні роки його життя. Згодом, занесений Г.М.Честахівським в опис Шевченкових творів під № 77 (Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка Національної Академії наук України. — Ф.1. — № 459). З квітня 1861 зберігався у М.М.Лазаревського, згодом переданий на зберігання А.О.Козачковському, а не пізніше 1875 — В.П.Коховському, 1898 придбаний у С.Д.Бразоль В.В.Тарновським, з 1899 — у колекції Музею української старовини В.В.Тарновського у Чернігові, з 1933 — у Галереї картин Т.Г.Шевченка у Харкові, з 1948 — у ДМШ. Уперше згаданий у статті: Русов А. Коллекция рисунков Т.Г.Шевченко. — Киевская старина. — 1894. — № 2. — С. 186; уперше репродукований у книзі: Новицький Ол. Тарас Шевченко як маляр. — Львів-Москва, 1914. — Табл. 40. Експонувався 1929 у Чернігові на виставці творів Т.Шевченка; 1964 — у Києві та Москві на ювілейній Шевченківській художній виставці; 1968 — у Празі на виставці «Т.Шевченко. Життя і творчість»; 1984 — у Києві на виставці «Шевченко-художник». (Див.: Виставки, на яких експонувалися мистецькі твори Т.Г.Шевченка).
Література:

Скворцов А.М. Художник Тарас Шевченко. — Москва-Ленинград, 1941.;

Шевченко Тарас. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1961. — Т.7, кн.1. — № 121;

Іваньо І. Великий художник. // Вітчизна. — 1964. — № 5.



Наталя Клименко

“В Решетилівці”

«В РЕШЕТИЛІВЦІ» (папір, туш-перо, сепія, акварель, 17,7 х 29,2) — малюнок, виконаний у містечку Решетилівка Полтавської губ. на початку липня 1845. Зберігається у Державному музеї Т.Г.Шевченка у Києві (№ г-882). Ліворуч унизу тушшю авторський напис: «9, въ Решитиливци», в якому цифра «9» вказує на приналежність твору до циклу пронумерованих малюнків з Полтавщини. (Про подорож Шевченка з Прилук і останню перед Полтавою зупинку у Решетилівці — див.: Жур П. Дума про огонь. — К., 1985. — С.71–82). Згадано Решетилівку у Шевченковій повісті «Близнецы». На малюнку той саий куточок Решетилівки, що і на однойменному з авторським номером «7», але з іншої точки. Звідси погляд спрямовується на вулицю, що збігає до річки, обмежену кам’яним муром садиби О.В.Попова з одного боку і пагорбом з другого. Перспектива вулиці, вирішена у сепійних тонах, має своїм продовженням світлу поверхню річки і за нею — узагальнено прописані блакитносірою аквареллю будівлі, гай, гори дальніх планів. Окремі персонажі на різних планах також підсилюють ефект просторової перспективи всього пейзажу. Дана Д.Антоновичем характеристика обох малюнків «В Решетилівці» як «дуже елегантних краєвидів» у першу чергу може бути віднесена саме до цього. (див.: Антонович Д. Т.Шевченко як маляр. // Шевченко Тарас. Повне видання творів: У 16 т. — Варшава-Львів, 1937. — Т.12. — С.197). Так само як попередній, малюнок в останні роки життя Шевченка був у його майстерні, зареєстрований Г.М.Честахівським в описі Шевченкових творів під № 78 (Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка Національної Академії наук України, ф.1, № 459), пройшов той же шлях побутування і вперше згаданий у статті: Русов А. Коллекция рисунков Т.Г.Шевченка. — Киевская старина. — 1894. — № 2. — С. 186. Уперше репродукований у книзі: Новицький Ол. Тарас Шевченко як маляр. — Львів-Москва, 1914. — Табл. 38. Експонувався 1929 у Чернігові на виставці творів Т.Шевченка; 1964 у Києві та Москві на ювілейній шевченківській художній виставці; у Києві 1974 на виставці художніх творів з власної колекції Т.Шевченка та 1984 на виставці «Шевченко-художник» (див.: Виставки, на яких експонувалися мистецькі твори Т.Г.Шевченка).
Література:

Шевченко Тарас. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1961. — Т.7, кн.1. — № 122;

Іваньо І. Великий художник. // Вітчизна. — 1964. — № 5.



Наталя Клименко

“В ГАРЕМІ (ТУРОК З ОДАЛІСКОЮ)”

“В ГАРЕМІ (ТУРОК З ОДАЛІСКОЮ)” (папір, сепія) — малюнок, виконаний 1860 в Петербурзі. Місце зберігання невідоме. Б.Суханов-Подколзін, який у 1858–60 навчався у Шевченка малюванню, писав: “Я пам’ятаю малюнки, виконані сепією. Перший зображував старого турка, подібного до тих, що красуються на тютюнових вивісках, — тобто у повній своїй турецькій формі, у чалмі, з чубуком і кинджалом; він сидів без якоїсь певної мети поряд з дуже негарною одаліскою. Для цієї роботи з’являлися старий натурник і непоказна, навіть майже потворна, дівиця-натурниця” (Спогади про Тараса Шевченка. — К., 1982. — С.356). На час смерті Шевченка малюнок був у його майстерні. В описі Г.М.Честахівського серед малюнків, виконаних сепією, позначено: “72. Султан в гаремі. Рисовани[й] в Петербурзі в 1860 року” (Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка Національної Академії наук України. — Ф.1. — №459). Вперше згаданий Б.Сухановим-Подколзіним у найранішій публікації його спогадів (Киевская старина. — 1885. — №2. — С.237). Збереглися два етюди до сепії — “В гаремі” (папір, олівець, 26,5 х 37; Державний музей Т.Г.Шевченка в Києві (ДМШ), (інв. № г-606) — постать одаліски, що сидить, і рисунок вази з квітами (папір, олівець, 20,7 х 16,7; ДМШ, № г-608) на звороті записки Р.К.Жуковського до Шевченка від 28 квітня 1859. Етюди використані Шевченком у детально прорисованому ескізі “В гаремі” (папір, олівець, 30,4 х 37; ДМШ, № г-607), який цілком відповідає описові Суханова-Подколзіна. На рисунку Шевченка одаліска сидить на жіночій українській сорочці, простеленій на килимі зі східним орнаментом. Для обрамлення арки художник використав зарисовку східного орнаменту зі свого начерка “Надгробок в Ханга-Баба” (1851, ДМШ, № г-540). Рослину “на шталт хмелю чи винограду”, яку Шевченко в листі від 11 листопада 1859 до В.М.Лазаревського просив йому передати, використано у даному ескізі та в сепії “Натюрморт”. Ескіз та етюди, що були у майстерні Шевченка, після його смерті передані М.М.Лазаревському, придбані Петербурзькою громадою, пізніше перебували у А.О.Козачковського, В.П.Коховського, С.Д.Бразоль, у якої 1898 придбані В.В.Тарновським, згодом зберігалися у Музеї української старовини у Чернігові, з 1933 — в Галереї картин Т.Г.Шевченка в Харкові, з 1948 — в ДМШ. До цієї теми Шевченко звертався також у 1843 (див. акварель “В гаремі”).
Література:

Чалий М.К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. — К., 1882;

Каталог музея украинских древностей В.В.Тарновского. — Чернигов, 1903. — Т.2. — №№ 376, 377, 378;

Новицький О.П. Шевченко як маляр. — Львів-Москва, 1914;

Широцький К. Туреччина в картинах Т.Шевченка. // Збірник пам’яті Тараса Шевченка. — К., 1915;

Антонович Д. Т.Шевченко як маляр. // Шевченко Т. Повне вид. творів: У 16 т. — Варшава-Львів, 1937. — Т.12;

Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1963. — Т.10. — №№ 57, 102, 103, 158; К., 1964. — Т.9. — № 126;

Яцюк В. Живопис — моя професія. — К., 1989.

Валентина Судак

Вернера Томаша (Хоми) портрет

ВЕРНЕРА ТОМАША (ХОМИ) ПОРТРЕТ (папір, сепія) — виконаний 1849 в Раїмі або в Оренбурзі. Місце зберігання невідоме. Фотографія з портрета (29,5х22,7), що належала В.В.Тарновському, тепер зберігається у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві (№ ф-62). На фотографії ліворуч внизу прочитується авторська дата: “1849”. На звороті аркуша, на який наклеєна фотографія, рукою В.В.Тарновського напис: “Фотографія съ портрета Фомы Вернера, рисованого Шевченкомъ въ 1849 году”. Намалювати портрет Т.Вернера Шевченко міг під час перебування одночасно з ним у Раїмі (січень — березень 1849), де художник, за свідченням Е.Нудатова, мешкав у джуламійці разом “з солдатом з поляків” (Клеменсов Д.Г. Кое-что из жизни Т.Г.Шевченко в Раиме. Записано со слов Е.В.Н. // Южный край. — Х, 1890. — 31 грудня; Воспоминания о Тарасе Шевченко. — К., 1988. — С.240), або в Оренбурзі (листопад — грудень 1849), де Вернер і Шевченко за дорученням О.І.Бутакова працювали разом над оформленням матеріалів Аральської описової експедиції (Воспоминания о Тарасе Шевченко. — С. 217, 272). На тлі узагальнено прописаного сепією овалу закомпоновано портретованого за принципом контрапосту — напівпостать у профіль, обличчя майже анфас. Легкий нахил голови разом з лінією від плеча до руки повторюють овал тла. У тонко модельованому обличчі з відкритим поглядом розумних, добрих очей і всій поставі донесено образ внутрішньо зібраної, сповненої почуття власної гідності інтелігентної людини. Уперше репродукований у виданні: Т.Шевченко. Повне зібр. творів: — 1932. — Т.8. — Табл.81, №706.
Література:

Каталог предметов малорусской старины и редкостей. Коллекции В.В.Тарновского. Вып.1. Шевченко. — К., 1893;

Тарас Шевченко. Повне зібр. творів: У 10 томах. — К., 1963. — Т.8. — № 48;

Жаборюк А.А. Мистецтво живопису і графіки на Україні в першій половині і середині ХІХ століття. — К. — Одеса, 1983.


Ольга Поляничко

“Будиночок І.П.Котляревського в Полтаві”

“БУДИНОЧОК І.П.КОТЛЯРЕВСЬКОГО В ПОЛТАВІ” (папір, олівець, сепія, 16,7 х 24,3) — малюнок, виконаний у липні (не пізніше 20) 1845 у Полтаві. Зберігається у Державному музеї Т.Г.Шевченка у Києві (ДМШ), (№ г-852). Ліворуч унизу олівцем авторська позначка: “6” (номер у серії малюнків із Полтавщини). Малюнок, так само як “Воздвиженський монастир у Полтаві”, з’явився завдяки пієтету до І.П. Котляревського, а також, можливо, під певним впливом висловленого В.Рєпніною в листі до Шевченка 19 червня 1844 захоплення від прекрасних, “вартих уваги художника”, краєвидів Полтави. Поруч із будиночком письменника на малюнку зображено Успенський собор (18 ст), дияконом якого, дідом І.П.Котляревського, 1751 придбано хатину. Опис будиночка — “просто хаты” — подав Шевченко у повісті “Близнецы”. Пейзаж із будівлями за спільною огорожею на передньому плані виконано олівцем й тоновано прозорою світло-брунатною сепією різної інтенсивності. Краєвид пройнятий спокоєм, непоказною урочистістю (див.: Пейзажі Т.Г.Шевченка, Сепії Т.Г.Шевченка). Г.М.Честахівський зареєстрував його (№83) у розділі “Рисунки Кобзареві сепією” в описі речей, що залишились по смерті Шевченка в його майстерні у Акадмії мистецтв (Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка Національної Академії наук України. — Ф.1. — №459). Деякий час (квітень-червень 1861) зберігався у М.М.Лазаревського, згодом у А.О.Козачковського, не пізніше 1875 переданий В.П.Коховському, 1893 надійшов до С.Д.Бразоль, 1898 придбаний В.В.Тарновським, наступного року з його колекцією став надбанням Музею української старовини ім.В.В.Тарновського у Чернігові, з якого 1933 переданий до Галереї картин Т.Г.Шевченка у Харкові, з 1948 — у ДМШ.

Уперше опублікований у виданні: “Писання И.П.Котляревского з його портретом і картинкою його будиночка в Полтаві”. — СПб., 1862 (літографія А.П.Чернякова). Згаданий у статті: Русов А. Коллекция рисунков Т.Г.Шевченко. // Киевская старина. — 1894. — №2. — С.187. Малюнок експонувався: 1929. Чернігів. Виставка творів Т.Шевченка; 1939. Київ. Республіканська ювілейна Шевченківська виставка; 1964. Київ-Москва. Ювілейна Шевченківська виставка; 1974. Київ. Художні твори у власній колекції Т.Шевченка; 1984. Київ. Шевченко-художник. До 170-річчя з дня народження.


Література:

Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1961. — Т.7. — №120;

Паламарчук Г.П. До питання про перебування Шевченка на Полтавщині в 1845 році. // Збірка праць 20 наукової шевченківської конференції. — К., 1973;

Жур П. Дума про огонь. — К., 1985.



Ірина Вериківська

“Коні й солдати”

«КОНІ Й СОЛДАТИ» (папір, олівець) — кілька рисунів, виконаних у с.Кирилівці орієнтовно у 1822–28. Не збереглися. Про них згадував, посилаючись на розповідь В.Крицького, В.Шевченко у спогадах, вперше опублікованих у журн. «Правда» (1876. — № 1): «Крицький додав ще, що Тарас любив малювати, і малюнки його є в Тарасового товариша шкільного Тараса Гончаренка. Незабаром я зайшов до Гончаренка і побачив поприліплювані у хвті на стінах малюнки Тараса Грушевського: то були коні і москалі, мальовані на грубому, сірому папері» (Спогади про Тараса Шевченка. — К., 1982. — С. 27). Сюжетно рисунки були близькі, можливо, до лубочних картинок, що їх, як писав Шевченко в автобіографії, він копіював у дитинстві. На лубочних портретах М.Платова, М.Кутузова, Я.Кульнєва були зображені вершники, солдати, батальні сцени.
Література:

Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський, хроніка його життя. — Львів, 1898. — Т.1; Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — К., 1961. — Т.7, кн.2. — № 347.



Валентина Судак

“Білик”

«БІЛИК» (папір, олівець, 16,6 х 24,5) — рисунок, створений в кінці липня — на початку серпня 1845 у Хорольському повіті на Полтавщині. Зберігається у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві (№ г-427). Праворуч унизу напис олівцем рукою Шевченка: «бъликъ». На рисунку — долина поблизу хутора Білик, що на р.Хорол, неподалік с.Василівки (див.: Шудря М. Де ж малював поет? — Літературна Україна. — 1983 — 10 березня). У Василівці на Хорольщині упродовж кількох днів Шевченко гостював у В.В.Родзянка (див.: Жур П. Дума про огонь. — К., 1985. — С.105–111) і виконав в околицях ще кілька пейзажів — «Хутір на Україні», «У Василівці», «Стінка», «В Україні» та «Портрет Гаврила Родзянка». Поблизу Білика (Біляків, Біликівського Подолу) художника привабив краєвид долини, пересіченої на різних планах групами дерев і замкненої по лінії горизонту суцільною смугою рослинності. У нарисованому з узвишшя етюді виявився інтерес митця до побудови повітряної перспективи. Її досягнуто більш чи менш детальним світлотіньовим моделюванням крони дерев на різних планах краєвиду. Рисунок зберігався у А.О.Козачковського, згодом у В.П.Коховського, С.Д.Бразоль, 1898 придбаний В.В.Тарновським, увійшов до колекції Музею української старовини В.В.Тарновського у Чернігові, 1933 переданий до Галереї картин Т.Г.Шевченка у Харкові, з 1948 — у ДМШ. Уперше згаданий у «Каталоге музея украинских древностей В.В.Тарновского». — Чернігів, 1903. т.2 — С.175, № 186. Уперше репродукований і прокоментований у виданні: Шевченко Т. ПЗТ: У 10 т. — К., 1962. — Т.7, кн.2. — № 310 (зображена місцевість тут помилково ототожнена з с. Білик (Білики) на Миргородщині).
Література:

Жур П. Дума про огонь. — К., 1985.

Наталя Клименко

“Береза. Ялини”

«БЕРЕЗА. ЯЛИНИ» — три етюди дерев, виконаних у Петербурзі орієнтовно 1840. Не збереглися. Про їх малювання Шевченко згадував у повісті «Художник»: «В продолжение лета мы с Иоахимом несколько раз посещали на Крестовском острове старика Кальмана, и под его руководством я сделал три этюда: две ели и одну березу». Етюди мальовано після від’їзду 1840 за кордон В.Штернберга, коли Шевченко особливо зблизився з К.Йохимом та його вчителем художником-акварелістом К.Кольманом. В реєстр творів Шевченка етюди вперше ввів О.Новицький (Тарас Шевченко як маляр. — Лв.-М., 1914. — С.49. — № 125).
Література:

Шевченко Т. Повне зібр. тв.: У 10 т. — К., 1961. — Т.7, кн.2. — № 384–386.

Валентина Судак

“Безводні піски”

«БЕЗВОДНІ ПІСКИ» (тонований папір, олівець, 16 х 29) — рисунок, виконаний ймовірно у травні-вересні 1848 або у травні-вересні 1849 під час Аральської описової експедиції. Зберігається в Державному музеї Т.Г.Шевченка у Києві (№ г-580). На звороті олівцем написи: «pieski» та «bez wody». На рисунку пустеля, що простяглася під високим безхмарним небом геть до обрію. Лише чітко окреслені й тонко модельовані олівцем невеликі пагорби серед пісків та сухі кущики саксаулу на передньому плані пожвавлюють безрадісну картину сірого безводного краю. Написи на звороті польською мовою зроблені, можливо, Бр.Залеським, який працював у Оренбурзі разом з Шевченком над підготовкою матеріалів до звіту О.Бутакова. Подібні написи про наявність чи відсутність води в певній місцевості, зроблені тією ж рукою, є і на старанно викінчених олівцевих рисунках «Берег Аральського моря», «Західний берег півострова Куланди», «Острів Ніколая», «Усть-Чека», а також на двох олівцевих рисунках з Каратауської експедиції 1851 — «Караван біля гір Чиркала та Коксуйру», «Чиркалатау та Коксуйру» — у якій брав участь і Залеський. Рисунки з написами, що несли інформацію про мало вивчену місцевість, могли бути використані в звітах як про одну, так і про другу експедиції. Рисунок «Безводні піски» разом з іншими та «Малою книжкою» після арешту Шевченка 1850 зберігався в Оренбурзі у К.І.Герна. Можливо тоді з нього була виконана копія в альбомі Н.П.Беклемішева-Р.М.Чернишова серед багатьох інших копій з малюнків Шевченка часу Аральської експедиції. Альбом зберігається в Державному історичному музеї у Москві (№ 63113, И-П, 7566, арк.86). Рисунки та «Мала книжка» передані Шевченкові в Новопетровське укріплення від Герна ймовірно через генерала К.І.Бюрно, який туди приїздив 15 вересня 1856 (Яцюк В. Нерозшифровані сторінки творчої біографії Тараса Шевченка. // Літературна Україна. — 1999. — 20 травня). Рисунок зберігався у А.О.Козачковського, В.П.Коховського, С.Д.Бразоль, у якої 1898 придбаний В.В.Тарновським, згодом зберігався в Музеї української старовини ім. В.В.Тарновського в Чернігові, з 1933 — в Галереї картин Т.Г.Шевченка у Харкові; з 1948 — у ДМШ. Вперше його згадано у виданні: «Каталог музея украинских древностей В.В.Тарновского». — Чернигов, 1903. — Т.2. — С. 186, № 345. Вперше репродукований у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів — Х. 1932. — Т.8. — Табл. 233, № 620.
Література:

Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1963. — Т.8. — № 140;

Судак В. Шевченкіана Василя Тарновського. // Народна творчість та етнографія. — 1995. — № 2–3.

Валентинв Судак

«Апрелєва Василя Петровича портрет»

«АПРЕЛЄВА ВАСИЛЯ ПЕТРОВИЧА ПОРТРЕТ» — виконаний у Петербурзі, орієнтовно 1841. Не зберігся. Про обставини виконання портрета Апрелєва В.П. згадував Шевченко 2 липня 1857 в щоденнику: « Это [...] ротмистр кавалергардского ее величества полка. Сибарит и обжора, известный в столице. [...] С этим видным лицом познакомился я в 1841 году [...]. Молодой, свежий, румяный толстяк [...]. Он мне заказывает свой портрет. И я ему позволяю приезжать ко мне на сеансы с собственным фриштиком [...]. Третий сеанс начался у нас на «ты» и кончился шампанским [...]. Кончились сеансы, отправился я к другу за мздой; друг занят, никого не принимает; другой раз то же самое, третий, четвертый, и так до десяти раз — все то же самое. Я плюнул другу на порог да и ходить перестал».
Література:

Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. — Льв., 1898. — Т. 1;

Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1961. — Т.7, кн.2. — № 391.


Валентина Судак

[prev-link]Назад[/prev-link] [next-link]Вперед[/next-link]
Наверх

Пишіть e-mail за адресою: alex@gilan.uar.net

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  | Деревообрабатывающие станки | Квартиры в Ирпене