SHEVCHENKO
паркетная доска Tarkett паркетная доска паркетная доска Weitzer Parkett паркетная доска Karelia kvedomosti.com
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

“Бал у Волховських”

“БАЛ У ВОЛХОВСЬКИХ” (папір, акварель) — два малюнки, виконані в якийсь із трьох приїздів Шевченка до Мойсівки (29–30 червня 1843, 12–14 січня 1844, 12 січня 1846). Місце зберігання невідоме (Див.: Незнайдені мистецькі твори Т.Г.Шевченка). Про малюнки довідуємося зі статті О.Сластіона “Шевченко у мистецтві”: “У селі Березовій Рудці Пирятинського повіту у жінки небіжчика сенатора Закревського висять на стінах [...], як кажуть, ще 2 акварелі, на яких намальований бал у Волховських у Мосівці, де усі або більшість постатів — портрети гостей. Всі ці роботи належать до 1845р.” (Малюнки Тараса Шевченка. — Пб., 1911. — Вип.1. — С.9). До 1845 акварелі віднесено помилково, оскільки цього року Шевченко у Мойсівці не був. У маєтку Т.Волховської Шевченко виконав також портрети О.Волховського та О.Шости.


Література:

Жур П. Дума про огонь. — К., 1956; Т.Шевченко. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1961— Т.7, кн.2. — №404–405.

Людмила Зінчук

Аполліно

“АПОЛЛІНО” (“Маленький Аполлон”) — ймовірно, виконана 1836 копія з однойменної гравюри В.П.Осипова, вирізьбленої за рисунком А.П.Лосенка (антична мармурова статуя зберігається у Флорентійському музеї). Гравюра Осипова була вміщена в альбомі 18 ст. “Изъяснение краткой пропорции человека, основанной на достоверном исследовании разных пропорций древних статуй, старанием Императорской Академии художеств профессора живописи господина Лосенка для пользы юношества, упражняющегося в рисовании, изданное” (табл. 6) і включена в число робіт для навчального копіювання у класах Академії мистецтв, Товариства заохочування художників. У повісті “Художник” Шевченко від особи І.М.Сошенка писав: “Protégé мой [тобто Шевченко] ввечеру, прощаясь со мною, просил у меня какого-нибудь эстампика срисовать. У меня случился один экземпляр, в то время только что напечатанный «Геркулес Фарнежский»[...] и еще «Аполлино» Лосенка. Я завернул оригиналы в лист петергофской бумаги, снабдил его италианскими карандашами, дал наставление, как предохранять их от жесткости...”.


Література:

Шевченко Тарас. Повне зібр. творів: У 10т. — К., 1961— Т.7. — Кн.2. — №360;

Судак В.О. В класах Академії мистецтв. // З досліджень про Т.Г.Шевченка. — К., 1968;

Повесть Тараса Шевченко “Художник”. Иллюстрации, документы. Альбом. — К., 1989.

Валентина Судак

“Аполлон Бельведерський”

“АПОЛЛОН БЕЛЬВЕДЕРСЬКИЙ” (папір, олівець) — незнайдений рисунок із статуї в Літньому саду в Петербурзі (див.: Незнайдені мистецькі твори Т.Г.Шевченка), виконаний орієнтовно 1835–36. Це напевно був один із тих навчальних рисунків, про які Шевченко писав у Автобіографії: “…в светлые летние ночи бегал в Летний сад рисовать с безобразных неуклюжих статуй. Достойное украшение Петровского сада”. У повісті “Художник” він згадував “Аполлона Бельведерского, т.е. пародию на Бельведерского бога, стоящего особнячком у самой Мойки”, що рисував його герой, прототипом котрого був сам Шевченко. Тепер ця статуя стоїть на головній алеї Літнього саду. Грецький бронзовий оригінал роботи Ліохара (бл. 340–330 до н.е.) не зберігся. Мармурова римська копія (бл. 130), що була знайдена в 15 ст., зберігається у Бельведері Ватикану.
Література:

Конисский А.Я. Жизнь украинского поэта Тараса Григорьевича Шевченка. — Одесса, 1898;

Скворцов А. Жизнь художника Тараса Шевченко. — М., 1929;

Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10т. — Т.7. — Кн.2. — К., 1961. — №351.

Валентина Судак

“Анатомічна статуя з чотирьох боків”

“АНАТОМІЧНА СТАТУЯ З ЧОТИРЬОХ БОКІВ” — рисунки з навчальних муляжів людського тіла (кін. 1836–37). Уведені в літературу завдяки правильному прочитанню в автографі повісті “Художник” слова “анатомию”, яке від першої публікації (Киевская старина. — 1887. — №1. — С.15) та в багатьох пізніших виданнях помилково подавалось як “Антіноя” (Див.: Бутник-Сіверський Б. Про вивчення малярської спадщини Т.Г.Шевченка у зв’язку з підготовкою академічного видання його творів. — Вісник АН УРСР. — 1953. — №6. — С.12). З тексту повісті випливає, що до викупу з кріпацтва і вступу до Академії мистецтв (АМ) Шевченко малював у навчальних класах Академії, куди його в позаучбові години проводив натурщик Тарас Малишев. Тоді він малював і “анатомию с четырех сторон” і скоро “наизусть рисовал анатомическую статую Фишера”. Крім статуї професора Віденської академії образотворчих мистецтв, почесного вільного спільника петербурзької АМ Й.М.Фішера (1740–1820), в Академії були також анатомічні фігури, виконані французьким скульптором Ж.-А. Гудоном (1741–1828), російським скульптором М.І.Козловським (1753–1802) та професором пластичної анатомії петербурзької АМ, хірургії та анатомії Імператорської медико-хірургічної академії І.Буяльським.
Література:

Новый анатомический фантом. — Художественная газета. — 1836. — №4;

Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1961. — Т.7. — Кн.2. — №373.

Валентина Судак

Альбоми Шевченка

АЛЬБОМИ ШЕВЧЕНКА — зброшуровані, фабричні або саморобні, альбоми, призначені передусім для малювання. Альбом став супутником Шевченка від часу вступу до Академії мистецтв (АМ). К.П. Брюллов, як свідчив М.О. Рамазанов, постійно вимагав від своїх учнів у вільний час і на прогулянках заносити в альбом все, що привертає увагу своєю живописністю чи становить інтерес для опанування складнощами рисунка (див. Рамазанов Н. Материалы для истории художеств в России. Кн. І. — М.,1863). Про «вершкові», тобто маленькі, ескізи, накреслювані Брюлловим у своєму «весьма невеликолепном альбоме», згадував Шевченко у повісті «Художник». Від часу навчання в АМ до нас дійшов Альбом 1840–1844 років. Збереглись також Альбом 1845 року, Альбом 1846–1850 років, Альбом 1848–1850 років та більшість малюнків з Альбома 1858–1859 років. Є підстави вважати, що існували й інші А.Ш. Так, рисунки на кількох первісно подвійних і пізніше розрізаних аркушах двох розмірів (21,7х28,7 та 17,8х26,3), виконані у класах гіпсових фігур та натурному у 1838–41 (див. Зарисовки у класах Академії мистецтв), можливо, належали до двох нині невідомих ранніх А.Ш. В.В. Ковальов також згадує альбом цього періоду, який він бачив у Шевченка, з його карикатурним зображенням, рисованим Брюлловим, великою кількістю ескізів В.І. Штернберга і власними ескізами, серед них — «Король Лір» та «Хлопчик з собачкою» (див.Спогади про Тараса Шевченка.— К., 1982. — С. 85). За свідченням П.О. Куліша, він бачив 1855 у К. Свідзінського А.Ш.: «Дивним і незбагненим явищем був би для якогось малоросійського пана помираючий поляк, католик і аристократ, оточений такими речами, як мідні дошки з українськими сценами, гравіровані поетом Ш[евченком], як його подорожні альбоми, здобуті з живих рук за великі гроші [...]» (Кулиш П. Воспоминания русского о польском археологе Константине Свидзинском. // «Русский вестник». — 1857.— Т. 2). Встановити, про які альбоми йшлося, важко, — чи про перші два відомі, які пізніше належали В.В.Тарновському (молодшому), чи про інші, досі не знайдені. Три офортні дошки до «Живописной Украины» із зібрання Свідзінського нещодавно віднайдені у Варшавській національній бібліотеці (див. Паламарчук Г. Віднайдені шедеври. — Літературна Україна. — 1989. — 9 березня.).

Маємо свідчення Шевченка й про альбоми, до яких його рука не встигла доторкнутися, але за якими він дуже побивався. Серед особистих речей, що після арешту 1847 залишились у І.І. Фундуклея і які Шевченко просив йому повернути, названо «чистый альбом» (див. Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. — К., 1982. — №№ 268, 284). У двох листах Шевченка до Бр. Залеського з Новопетровського укріплення від 10 червня 1855 та 20 травня 1856 також є згадки про альбом, залишений після арешту 1850 в Оренбурзі на зберігання у К.І. Герна. В останньому зазначено: «Жив ли мой альбом чистый у Карла? Возьми и спрячь его у себя». Шевченко знав ціну альбома для художника.

Ірина Вериківська

Абази Kатерини портрет

АБАЗИ КАТЕРИНИ (?) ПОРТРЕТ— (брістольський картон, акварель, 22,5 х 18,1) — виконаний 1837 у Петербурзі. Ліворуч олівцем авторська дата і підпис: «1837 Шевченко». Зберігається у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві (ДМШ), (№ г-856). На звороті І.Айзенштоком на підставі свідчень попередніх власників позначено: «Екатерина Абаза урожд. Нахимова». О.Новицький у підготовленому томі мистецької спадщини Шевченка академічного видання Повного зібрання творів (Т.8. — 1932. — С.2, № 194, вийшло кілька сигнальних примірників) переказав додаткову інформацію І.Айзенштока про те, що портретована є дочкою письменника Я. Нахімова. Пізніше П.Жур стверджував, що Шевченко малював не Катерину (уроджену Нахімову), а дочку наглядача Зимового палацу Миколи Степановича Нахімова Єлизавету (Жур П. Шевченківский Петербург. — К., 1972. — С. 51). Інша концепція ще у 20-х роках висунута С.Таранушенком, який перший з дослідників ознайомився 1926 з портретом у Харкові, коли він, по смерті попереднього власника, харківського журналіста і громадського діяча К.Бич-Лубенського, був у його племінниці Н.Савченкової. У статті «До питання про ранні акварельні портрети роботи Тараса Шевченка» (Ювілейний збірник на пошану академіка М.С.Грушевського. — К., 1928) автор подав твір з назвою «Портрет жінки», одночасно розглядаючи його як парний до «Портрета Є.Гребінки» (тепер «Портрет невідомого», 1837). Проте прийняти таке потрактування заважають різний принцип компонування та масштаб зображення, а також відмінності колориту. Один з ранніх портретних творів Шевченка, поясний анфас «Портрет Катерини Абази (?)» засвідчує передусім високопрофесійне володіння мистецтвом прозорого акварельного письма (див. Портрети роботи Т.Шевченка; Акварелі Т.Шевченка). Як «Портрет невідомої жінки» 1930 придбаний Інстітутом Тараса Шевченка у Харкові, 1932 переданий до Галереї картин Шевченка, де набув назву «Портрет К. Абази», з якою з певним застереженням увійшов у літературу. З 1948 — у ДМШ. Експонувався у Києві 1939 на Республіканській ювілейній шевченківській виставці; 1984 на виставці «Шевченко-художник»; 1985 на виставці «Шевченко-портретист».
Література:



Антонович Д. Т. Шевченко, як маляр. // Шевченко Т. Повне вид. творів: У 16 т. — Варшава-Львів, 1937.— Т.12;

Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1961.— Т. 7. — № 10; Таранушенко С. Жіночий портрет Шевченка. // Вітчизна. — 1963. — № 10;

Рубан В. Український портретний живопис першої половини ХІХ століття. — К., 1984.

Ірина Вериківська

АЛЬБОМ 1848-1850 РОКІВ

АЛЬБОМ 1848–1850 років — четвертий з п’яти відомих альбомів Шевченка. Саморобний, у картонній оправі, обклеєній темносірим перкалем (12,2х18,9), зшитий з білого паперу (приблизно 11,2 х 17,8), окремі аркуші по верхньому краю не розрізані, кілька вирвано. Під час арешту 1850, коли А. разом з Альбомом 1846–1850 років було відібрано, його аркуші пронумеровано чорнилом праворуч угорі від 1 до 29. Зберігається в Інституті літератури Національної Академії наук України (ф.1, №109).

Альбом містить рисунки та начерки, записи фольклорних текстів та рядки власних творів, що належать до часу перебування на засланні орієнтовно між березнем 1848 і квітнем 1850. Донедавна датувався, як і третій альбом, 1846–1850. Віднесення його до 1846 пов’язувалось зі свідченням Шевченка на слідстві 1850, що “рисунки, находящиеся в этих книжках (тобто у двох відібраних у нього альбомах), рисованы большей частью в Малороссии в 1848 году и несколько в 1849 году на Аральском море [...]” (Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. 1814–1961. — К., 1982. — С.218. — №374). При цьорму не враховувалось, що заборона писати і малювати змушувала Шевченка, спираючись переважно на українські сюжети в Альбомі 1846–1850 років, говорити, не конкретизуючи, про обидва альбоми разом. В опису відправлених до ІІІ відділу 1847 паперів Шевченка фігурує лише один “маленький альбом со стихами и рисунками”, який згодом, як стверджував Шевченко на допиті 1850, повернутий йому (Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. — С.106. — № 216 та С.218. — №374). Ознайомившись 1907 в архіві Департаменту поліції Міністерства внутрішніх справ з Шевченковими матеріалами, Я.Забіла також зазначав, що один з альбомів побував у жандармів двічі, а “другий” було взято тоді, коли трусили Шевченка на засланні” (“Україна”. — 1907. — Т.3. — С.15).

Шевченко зшив альбом на засланні, маючи отриманий від А.Лизогуба папір, за який 7 березня 1848 щиро дякував. У кінці квітня — на початку травня він мав отримати “6 тетрадок бумаги” й від Ф.Лазаревського. Перед виходом Аральської описової експедиції 11 травня з Орська Шевченкові було з чого виготовити новий і доповнити тим самим папером попередній “український” альбом.

Призначеному до військової частини, яка спільно з учасниками експедиції мала вирушити на Аральське море, Шевченкові доручалося: “З усіх прикметних пунктів, з яких згодом можна буде визначитися, наказати знімати види...” (Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. — С.164. — №308, прим.1).

Як і попередніми, цим альбомом Шевченко користувався від верхньої (відносно поаркушної нумерації) та нижньої обкладинок. На перших від верхньої обкладинки аркушах містяться переважно власноручно записані зразки фольклору — “Собиралась умирать — стали саван снаряжать”, “Думаш, думаш — не можно жить, подумаш — можно”, “Ввійдеш в хату — самі діти в хаті...” (уривок), “Хоть годину посидимо вкупочці з тобою”, “Ой біліє в полі трава-тирса край могили”. Тут же — план повісті “Из ничего почти барин”, а також рисунки, змістом не пов’язані з експедицією і виконувані, можливо, ще в Орську — будинок з планом, кілька начерків композицій на сюжети давньогрецьких міфів “Селена та Ендіміон”, “Дочка хіоського гончара” (див. Міфологічні сюжети, мотиви та образи в творчості Т.Шевченка), на біблійний сюжет “Лот з дочками” (Див. Біблійні мотиви в творчості Т.Шевченка), а також ескіз композиції “Селянин слухає бандуриста” (див. Ескізи Т.Шевченка). На першому аркуші містяться також пізніші начерки узбережжя Аральського моря, шхуни та човнів під вітрилами. З аркуша 4-го і на наступних з’являються зарисовки із значної відстані обрисів гір на узбережжі. Один з них, як встановив А.Костенко, репродуковано в довіднику “Лоция Аральского моря” (1963) (Див. Костенко А. За морями, за горами. — К., 1984. — С.144–145). З конкретним епізодом, що мав місце під час перебування експедиції на о.Ніколая (див. Ніколая острів) між 13–20 вересня 1848, пов’язаний рисунок “Танок на палуби шхуни” (див. Макшеєв А.И. Путешествия по киргизским степям и Туркестанскому краю. — СПб., 1896. — С.73). Ймовірно, у ті ж веселі дні перепочинку на звороті аркуша виконано олівцем жартівливо-романтизований автопортрет на весь зріст. З перебуванням на о.Ніколая 1848 або між 22–29 серпня 1849 пов’язано також рисунок “Сайгаки”. До завершального періоду плавання 1848 належить рисунок “Група казахів та учасників експедиції на березі Аральського моря”.

Кілька рисунків можуть бути віднесені до часу зимівлі на Косаралі та Раїмі або ж і до перебування в Оренбурзі з листопада 1849 до квітня 1850 — начерки автопортрета у вікні, родинних портретів у кімнаті (подібні є й в Альбомі 1846–1850 років), родини біля будинку. Тут же — ескіз коспозиції, пізніше втіленої у сепії “Над ступою”, рисунок “Будівлі Косаральського форту взимку”.

До другого плавання 1849 належать два начерки жанрової композиції на палубі шхуни. Конкретизувати час виконання інших начерків — човни, береги, затока — не виявляється можливим.

Альбом, як і попередній, був для Шевченка “записником”, в якому він швидкоруч, нерідко в різний час на тих самих сторінках, занотовував дорожні враження, фіксував творчі ідеї.

Першу звістку про рисунки і, зокрема, про ескіз “Селянин слухає бандуриста”, подав М.І.Стороженко (“Киевская старина”. — 1898, березень), згадав їх 1907 Я.Забіла. Усі аркуші з рисунками описав і більшість репродукував О.Новицький у підготовленому 1932 для академічного видання томі мистецької спадщини Шевченка (у світ не вийшов). У десятитомному академічному виданні творів Шевченка (том 8) вміщено факсимільні репродукції рисунків та коментарі до них. Усі фольклорні записи та план повісті “Из ничего почти барин” вперше опубліковано Я.Забілою. Вміщено їх і прокоментовано в академічному зібранні творів у десяти томах (Т.4 та 6 — К., 1957) та у Повному зібранні творів у шести томах (Т.4 та 6. — К., 1964).

Переданий з архіву Департаменту Поліції 1907 до Музею української старовини ім.В.В.Тарновського у Чернігові, 1933 альбом надійшов до Інституту Тараса Шевченка у Харкові (з 1936 — Інститут літератури АН УРСР).
Література:

Забіла Я.П. Автографи і нові твори Т.Г.Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції //Україна. — 1907. — Т.3. — № 7–8;

Стороженко М. Дві записні книжки Шевченка // Нова рада. — К., 1908;

Зайцев П. Альбоми Т.Шевченка // Т. Шевченко // Повне видання творів: У 16 т. — Варшава-Львів, 1935 — Т.6;

Ревуцький Дм. Шевченко і народна пісня. // Пам’яті Т.Г.Шевченка. — Дніпропетровськ., 1939;

Попов П.М. Шевченко і народна творчість. // Збірник праць 1-ї і 2-ї наукових шевченківських конференцій. — К., 1954;

Вериківська І.М. До історії альбому з Аральської експедиції. // В літопис шани і любові. — К., 1989.

Ірина Вериківська

“Александр Македонський виявляє довір’я своєму лікареві Філіппу”

“АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ ВИЯВЛЯЄ ДОВІР’Я СВОЄМУ ЛІКАРЕВІ ФІЛІППУ” (папір, акварель, туш, перо, 25,9 х 35,7) — один з малюнків, виконаних під час відвідування з 1835 року класів Товариства заохочування художників (див. також “Смерть Лукреції”, “Смерть Олега, князя древлянського”, “Смерть Віргінії”, “Смерть Богдана Хмельницького”, “Смерть Сократа”). Ліворуч унизу тушшю-пензлем авторська дата і підпис: “1836 Шевченко”. Зберігається у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві (ДМШ, № г-890). Сюжет про царя Македонії і полководця Александра Македонського, який, захворівши у поході й не повіривши наклепницькому повідомленню про зраду відданого йому лікаря Філіппа, випив його ліки, був поширений в Академії мистецтв у Петербурзі. 1830 рекомендований для конкурсу на здобуття золотої медалі. Літературним джерелом розробки сюжету могла бути кількаразово видана в Росії у перекладах з латинської “Історія про Александра Великого царя Македонського” Квінта Курція. Виконано малюнок в традиціях академізму (див. Академізм в образотворчому мистецтві) ілюмінованим аквареллю очерковим рисунком (див. Акварелі Т.Шевченка). Малюнок був у зібранні російського художника О.Боголюбова в Парижі, якому, ймовірно, переданий П.В.Жуковським. З 1885 — у заснованому Боголюбовим художньому музеї в Саратові. Вперше згаданий (з помилковою назвою “Смерть Сократа”) в “Указателе Радищевского музея в Саратове” (Саратов, 1886. — С.100). Прокоментований О.П.Новицьким у підготованому до друку виданні — Шевченко Тарас. Повне зібрання творів. — Харків., 1932. — Т.8. — С.20.— № 175-а (збереглися сигнальні примірники). Вперше репродуковний у журн. “Малярство і скульптура” (1937. — №3). З 1940 у Центральному музеї Т.Г.Шевченка. Експонувався на виставках — ювілейних шевченківських (1939, Київ; 1964, Київ, Москва), а також “Т.Шевченко. Життя і творчість” (1968, Прага), “Шевченко-художник” (1984, Київ) (див. Виставки, на яких експонувалися мистецькі твори Т.Шевченка).
Література:

Шевченко Тарас. Повне зібр. творів: У 10 т. — Т.7, кн.1. — К., 1961. — № 6;

Судак В.О. Малярська спадщина Т.Г.Шевченка доакадемічного періоду. // Питання шевченкознавства. — К., 1961. — Вип.2.

Ірина Вериківська

[prev-link]Назад[/prev-link] [next-link]Вперед[/next-link]
Наверх

Пишіть e-mail за адресою: alex@gilan.uar.net

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  | Деревообрабатывающие станки | Квартиры в Ирпене