SHEVCHENKO
паркетная доска Tarkett паркетная доска паркетная доска Weitzer Parkett паркетная доска Karelia kvedomosti.com
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

Дмитрієв-Оренбурзький Микола Дмитрович



ДМИТРІЄВ-ОРЕНБУРЗЬКИЙ Микола Дмитрович [13.04.1838 (або 1837), Нижній-Новгород — 3.05.1898, Петербург] — російський живописець, рисувальник, гравер. Учився в Академії мистецтв. З 1863 учасник руху “передвижників”, вийшов з Академії зі званням класного художника 2 ступеня. 1868 одержав звання академіка. З 1883 професор батального живопису Академії мистецтв. Автор низки жанрових картин і портретів. Працював у галузі офорта й літографії. 10 березня 1861 нарисував у церкві Академії мистецтв з натури Шевченка у труні, згодом з олівцевого рисунка виконав літографію. Оригінал (17,8 х 22,8) зберігається в Літературно-меморіальному будинку-музеї Т.Шевченка у Києві (інв. №616), літографічний відбиток (22 х 32,4) — у Державному музеї Шевченка (інв. №е-257).
Література:

Т.Г.Шевченко на смертному одрі. Зарисовка відомого російського художника. // Червоний кордон. — 1938. — 12 листопада; Русское искусство. Очерки о жизни и творчестве художников. Вторая половина девятнадцатого века. — М., 1962; Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — М., 1976. — Т.3.



Валентина Судак

Даргомижський

ДАРГОМИЖСЬКИЙ Олександр Сергійович [2 (14).02.1813, с. Троїцьке, тепер Бєльовського району Тульської області — 5(17).01.1869, Петербург] — російський композитор. Здобув домашню музичну освіту. Автор опер “Есмеральда” (1841), “Русалка” (1855), “Кам’яний гість” (1866), оркестрових і фортепіанних п’єс, романсів, хорів. Музика Д. характеризується новим типом мелосу наспівно-декламаційного складу. Звертався до українських мелодій (симфонічна фантазія “Малоросійський козачок”, романс “Душенько-дівице, бояри ідуть”). Ще на початку 40-х рр. Шевченко спілкувався з людьми, які добре знали Д. (Н. Кукольник, О. Струговщиков, М. Маркевич). Особисте знайомство відбулося навесні 1858 у Петербурзі в М. Микешина. За свідченням останнього, поет “глибоко шанував Даргомижського”, часто зустрічався з композитором у І. Грінберг. Про одну з таких зустрічей Шевченко записав у щоденнику 18 квітня 1858, відзначивши слабкий і непрофесійний спів Д. (Шевченкова оцінка голосу Д. збігається з тою, що дав пізніше Ц. Кюї — “регістр слабкуватий, хриплуватий і якийсь смішний за звуком”).

Гусиковська Ядвіга

ГУСИКОВСЬКА Ядвіга (рік народження і рік смерті невідомі) ¾ швачка польського походження. Шевченко познайомився з нею у Вільно 1830, коли був козачком у П.Енгельгардта. У спілкуванні з Г. поет удосконалив своє знання польської мови.

Пізніше, згадуючи про свої почуття до Г., розповідав І.Сошенкові: “Я в первый раз пришел тогда к мысли, отчего и нам, несчастным крепакам, не быть такими же людьми, как прочие сословия?” (Сава Ч[алый], (Новые) материалы для биографии Т.Г.Шевченко” // Основа. ¾ 1862. ¾ №5. ¾ С.52). Чалий М. так оцінював стосунки Г. та поета: “ Эта первая привязанность... облагородила его душу, возвысив его в собственных глазах” (Там само). Тепло відгукувався Шевченко про Г. у Щоденнику (5.09.1857): “ Во сне видел церковь святые Анны в Вильне и в этой церкви милую Дуню, чернобровую Гусиковскую”.



Володимир Гориславець

Волконський Сергій Григорович

ВОЛКОНСЬКИЙ Сергій Григорович [8(19).12. 1788, Очаків — 28.11.(10.12). 1865, с. Вороньки на Чернігівщині] — російський політичний діяч, декабрист, князь. Учасник Вітчизняної війни 1812. З 1820 — член Союзу благоденства, з 1821 — член Південного товариства. 17 січня 1826 засуджений до смертної кари, заміненої 20-річною каторгою. З Сибіру повернувся 1856. До кінця життя зберігав вірність ідеям розкріпачення селянства, свободи особистості. Прихильно зустрівши повідомлення про скасування кріпосного права, різко критикував реформи 60-х рр. за їхню половинчастість. Восени 1843 — в січні 1844 Шевченко жив у сім’ї його рідного брата — М.Рєпніна-Волконського в Яготині й не міг не знати про В., зокрема від В.Рєпніної. Про В. поетові міг розповідати й М.С.Щепкін, у викупі якого з кріпацтва той брав активну участь. Шевченко, повертаючись із заслання, під час короткочасного перебування у Москві, 21 березня 1858 разом з М.Щепкіним завітали до Є.Якушкіна, але не застали вдома, а його дружина, із задоволенням занотував поет того ж дня у щоденнику, «милейшая хозяйка подарила нам по экземпляру портрета к[н]. Волконского, декабриста». 25 березня 1858 Шевченко разом з І. та К. Аксаковими о 9-й годині вечора відвідали О.Кошелєва, де український поет познайомився «со стариком декабристом к[н]. Волконским», який «кротко, без малейшей желчи» розповів йому «некоторые эпизоды из своей 30-летней ссылки и в заключение прибавил, что те из его товарищей, которые были заточены поодиночке, все перемерли, а те, которые томились по нескольку вместе, пережили свое испытание, в том числе и он» (щоденник, 25 березня 1858). Гарячу участь у долі В. й ін. декабристів на каторзі та засланні брала дружина В. — М.М.Волконська, яка однією з перших серед жінок декабристів поїхала за чоловіком до Сибіру.

Борис Деркач

Варенцов Микола Михайлович

ВАРЕНЦОВ Микола Михайлович (1818 — р.см. невід.) — московський купець другої гільдії, почесний громадянин Москви. Шевченко неодноразово зустрічався з ним у Москві. У щоденнику 24 березня 1858 Шевченко записав, що після відзначення новосілля книжкового магазину М.М.Щепкіна, де були представники «москвской учено-литературной знаменитости» (зокрема, Б.Чичерін, О.Кронеберг, Є.Корш, М.Крузе та ін.; з ними поет познайомився тут вперше), всі вони «в 8 часов вечера отправились» до свого покровителя, мецената і друга «купца Варенцова, музыканта и любителя искусств». У домі Варенцова Шевченко зустрівся з деякими московськими художниками та музикантами, «и послушавши, — із задоволенням записав поет, — Моцарта, Бетговена и других великих представителей слышимой гармонии, в 11 часов удалились восвояси, дивяся бывшему.»

Борис Деркач

Владиславлєв Володимир Андрійович

ВЛАДИСЛАВЛЄВ Володимир Андрійович [1808, за ін. відомостями 1806 — 25.11(7.12). 1856, Петербург] — російський письменник, видавець, колекціонер. Закінчив 1827 історико-філологічний факультет Петербурзького університету. В 1829–35 на військовій службі; 1836–45 служив у петербурзькому корпусі жандармів. Автор наслідувально-романтичних творів. Видав «Альманах на 1838 год» (СПб., 1838) та п’ять книжок альманаху «Утренняя заря» (1839–43). Шевченко разом з В. 27 квітня 1840 був серед гостей літературно-музичного вечора у О.Струговщикова (див. Спогади про Тараса Шевченка. — К., 1982. — С.73). У повісті «Художник» Шевченко двічі називає В. як знайомого К.Брюллова та О. Венеціанова. У повісті «Капитанша» згадується упорядкована В. «Памятная книжка военных узаконений для штабс- и обер-офицеров» (Спб., 1851 та 1853). У колекції малюнків В. зберігалися акварелі Шевченка «Марія» (за поемою О.Пушкіна «Полтава»), «Циганка ворожить дівчині» та дві копії з акварелей К.Брюллова — «Перерване побачення», «Сон бабусі й онуки». Копії виконувалися, напевно, на замовлення видавця у зв’язку з необхідністю посилати їх для гравірування за кордон (оригінал першої тоді належав В., другої — членам царської родини). Гравюри з них, виконані англійським гравером Джоном-Генрі Робінсоном, вміщені в альманасі «Утренняя заря (Спб., 1841). Шевченкові акварелі «Марія» та «Циганка ворожить дівчині» зберігалися в альбомі В. серед ін. творів відомих тогочасних художників, значна частина яких представлена в альманахах, й, вірогідно, також готувалися до публікації. Цей альбом від В. надійшов до К.Солдатьонкова, нащадки якого 1925 передали його до Державного музею образотворчих мистецтв ім. О.С.Пушкіна в Москві. В списку творів, прикладених до альбому, названі й чотири малюнки Шевченка.
Література:

Владич Л. Шевченко і вітчизняна книжкова графіка 40-х років ХIХ століття. // Зб. праць 15-ої наукової шевченківської конференції. — К., 1968;

Судак В. Шевченко й російський видавець К.Т.Солдатьонков // В сім’ї вольній, новій. Шевченківський збірник. — К., 1988. — Вип.4;

Судак В. Сторінки діяльності Шевченка-ілюстратора // Народна творчість та етнографія. — 1989. — № 1.



Валентина Судак

Віталі Іван Петрович

Віталі Іван Петрович (1794, Петербург — 5(17).07.1855, там само) — російський скульптор, педагог, представник класицизму, академік петербурзької Академії мистецтв. Майстер монументально-декоративної та станкової пластики. В 1806-18 навчався в АМ. З 1832 викладав у Московському натурному класі. У 1839 за погруддя К.Брюллова отримав звання некласного художника, у 1840 за погруддя В.Шебуєва — академіка. З 1841 викладав в АМ, з 1842 — професор. Автор численних статуй Ісаакіївського собору в Петербурзі, скульптор Тріумфальної брами, а також ряду фонтанів. У листі до А.Толстої 22 квітня 1856 Шевченко принагідно згадав В. у зв'язку з його першим учителем І.Тимофєєвим.

Наталя Янко

Венеціанов Олексій Гаврилович

ВЕНЕЦІАНОВ Олексій Гаврилович — [ 7(18).02.1780, Москва — 4(16).12.1847, с.Софонкове Тверської губ. ] — російський художник, педагог. Від 1807 жив у Петербурзі, займався живописом, навчався у В.Л.Боровиковського. 1810 Радою Академії Мистецтв (АМ) був удостоєний звання почесного вільного Спільника АМ, 1811 — академіка (за «Портрет К.І.Головачевського, інспектора Академії мистецтв, з трьома вихованцями Академії»), 1830 — звання придворного художника. Працював переважно в галузі живопису (портрет, побутовий жанр) та гравюри. 1808 спробував видавати в техніці офорту «Журнал карикатур на 1808 год в лицах», 1812–13 разом з І.І.Теребенєвим та І.А.Івановим випускав серії карикатур на теми Вітчизняної війни 1812.

До побутового жанру В. звертався з 1810-х, а з 1820-х тема праці й побуту селян стала провідною в його творчості, що забезпечило йому місце одного з основоположників побутового жанру в російському мистецтві першої третини 19 ст., утвердження його як самостійного. Захоплення побутовим жанром визначило й педагогічні погляди В., викладені ним у поданій до АМ програмі. Метод В. передбачав впровадження вже на початковому етапі навчання роботу з натури в навколишній дійсності й саме цим заперечувалися канони академічної школи. Тому АМ програму не прийняла. В. заснував першу в Росії приватну школу. У 20–40-х рр. там одержали освіту понад 70 художників, серед них друзі та знайомі Шевченка: А.М.Мокрицький, С.К.Зарянко, Г.К.Михайлов, В.Є.Раєв, О.В.Тиранов і ін. Новаторство педагогічної діяльності й творчості В. оцінене Шевченком в повісті «Художник»: «Не место, да и некстати распространяться здесь об этом человеколюбце-художнике; пускай это сделает один из многочисленных учеников его, который подробнее меня знает все его великодушные подвиги на поприще искусства». Шевченка з В. познайомив І.М.Сошенко. В. ввів Шевченка в коло діячів культури і, зокрема, познайомив його з В.А.Жуковським, особисто клопотався про звільнення Шевченка з кріпацтва. Про це Шевченко розповідає на сторінках повісті «Художник», створивши живий і привабливий образ В. Згадує Шевченко й про відвідини В.:»Венецианова я застал уже за работою. Он делал тушью рисунок собственной же картины «Мать учит дитя молиться богу». Рисунок этот предназначался для альманаха Владиславлева «Утренняя заря». (Гравюра Ф.Райта з малюнка «Мати навчає дітей своїх молитися» була вміщена у виданні «Альманах на 1838 год. Издаваемый В.Владиславлевым». — Спб, 1838). Напевне, Шевченко знав й інші твори В., що демонструвалися на виставках АМ, Товариства заохочування художників, Ермітажу та ін. (див.: «Виставки художні, відвідані Т.Г.Шевченком»). Започаткований В. побутовий жанр у вітчизняному мистецтві здобув розвиток і у творчості Шевченка (див.: «Побутовий жанр у Т.Г.Шевченка»).
Література:

Петров П.Н. Материалы к истории Академии художеств. — Спб., 1864. — Т.1–3;

Машковцев Н.Г. А.Г.Венецианов // Русское искусство. Очерки о жизни и творчестве художников первой половины ХIХ века. — М., 1954;

Савинов А.Н. Алексей Гаврилович Венецианов. Жизнь и творчество. — М., 1955;

Дневник художника А.Н.Мокрицкого. – М., 1975;

Жаборюк А.А. Мистецтво живопису і графіки в першій половині і середині ХIХ століття. — К., 1983;

Рубан В.В. Український портретний живопис першої половини ХIХ століття. — К., 1984.



Надія Орлова

Буяльський Ілля Васильович



БУЯЛЬСЬКИЙ Ілля Васильович [6(17).08.1789–20.12.1866 (1.01.1867)] — російський анатом і хірург. З 1821 — професор Медико-хірургічної академії (Петербург); з 1831 професор петербурзької АМ (викладав пластичну анатомію), де 1842 обраний академіком. Шевченко з січня 1841 слухав його лекції. Збереглися рисунки Шевченка — «На лекції з анатомії» (1841, ІЛ ім. Т.Г.Шевченка НАН України), на якому зображено Б. під час викладання остеології, та «Анатомічний малюнок» (1842, ДМШ), зроблений на одній з його лекцій. Шевченко згадував про Б. у повісті «Капитанша».



Борис Деркач

Бодянський Павло Ілліч

БОДЯНСЬКИЙ Павло Ілліч [крипт. Б.; 1809, Переяславщина (?) — 29.05 (10.06), 1867, Полтава] — укр. журналіст, історик, краєзнавець. 1829 закінчив Полтавську духовну семінарію, учителював. З 1841 редагував неофіційну частину “Полтавских губернских ведомостей”. Видав у Полтаві праці: “Старожитності Полтави” (1849), “Пам’ятна книжка Полтавської губернії за 1865 рік”. Багато статей опублікував в період. пресі, мав колекцію старожитностей. Був дійсним членом Рос. геогр. товариства, чл.-кор. Моск. сільськогосподарського товариства тощо. Шевченко, перебуваючи 1843-46 в Україні, читав редаговану Б. газету, окремі відомості використав у своїх “Археологічних нотатках” (стаття про Лубенський Мгарський монастир та ін.). Від свого батька І. Бодянського, напевно, знав про його зустріч з Шевченком у Прилуках і поїздку в Густинь. Шевченко звертався до Б. як до редактора газети через Ф. Ткаченка з приводу оголошення про “Букварь южнорусский” (лист від 4 січня 1861), просив передати йому примірник “Букваря”. 29 березня 1861 Б. вмістив у “Полтавских губернских ведомостях” (№ 13) некролог “Т.Г.Шевченко” з викладом біографії та описом останніх днів житт укр. поета.

Літ.: Некролог. П.И. Бодянский // Полтавские епархиальные ведомости. — 1867. — № 12; Ротач П. Павло Бодянський // Комсомолець Полтавщини. — 1967. — 9 червня.

Петро Ротач

[prev-link]Назад[/prev-link] [next-link]Вперед[/next-link]
Наверх

Пишіть e-mail за адресою: alex@gilan.uar.net

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  | Деревообрабатывающие станки | Квартиры в Ирпене