SHEVCHENKO
паркетная доска Tarkett паркетная доска паркетная доска Weitzer Parkett паркетная доска Karelia kvedomosti.com
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

Дідицький Богдан Андрійович

ДІДИЦЬКИЙ Богдан Андрійович (псевд. Богдан А.Д.; Богданко; Финтик Шляхтиченко та ін.; 1.02.1827, м.Угнів, тепер Сокальського р-ну Львівської обл. — 19.01.1909, Львів) — український письменник, публіцист, видавець, педагог, громадсько-культурний діяч, один з ідеологів москвофільства у Галичині. Навчався у Львівському та Віденському університетах. 1853–54 — редактор газ. “Зоря галицкая”, 1860 видав альм. “Зоря галицкая яко альбум на год 1860”, 1862–63 видавав зб. “Галичанин”. 1861–71 редагував газ. “Слово” (спершу мовою, близькою до народної, а потім — “язичієм”), у якій знайомив галицького читача з творчістю Шевченка, Ю.Федьковича та ін. Заходами Д. львівська літографія А.Косткевича 1862 випустила перший у Галичині портрет Шевченка (розміром у літографічний аркуш). 1863 портрет двічі перевидано (розміром у чверть аркуша). 1866 Д. видав у Львові підручник о.Михайла Оброци “Руська читанка для нижчої гімназії”, в якій уперше до державної шкільної програми Галичини введено твори наддніпрянських письменників — Л.Глібова, Є.Гребінки, М.Максимовича і Шевченка. Цим підручником започатковано вивчення творів Шевченка в школах України.
Література:

Головин Р. До історії першого портрета Тараса Шевченка на Львівщині // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. — 1965. — №2;

його ж — Твори Т.Шевченка в шкільних підручниках Галичини ХІХ ст. // Архіви України. — 1972. — №1.

Роман Головин

Дикарєв Митрофан Олексійович

ДИКАРЄВ Митрофан Олексійович [псевдонім — М.Крамаренко, М.Крамар; 31. 05(12.06).1854, с.Борисівка, тепер Волоконовського р-ну Бєлгородської обл. — 14(26).11.1899, Катеринодар, тепер Краснодар] — український етнограф, фольклорист, лінгвіст. Навчався у Воронезькій семінарії, 1876 виключений з третього класу за зберігання нелегальної літератури, перебував під наглядом поліції. Протягом багатьох років займався етнографічно-фольклористичною діяльністю, збирав на Воронежчині й Кубані російські й українські казки, легенди, пісні, матеріали про народні обряди, звичаї тощо («Апокрифи, зібрані в Кубанській області», опубліковані 1900; «Чорноморські казки й анекдоти», 1896 та ін.). З липня 1893 Д. переїхав до Катеринодара, працював діловодом, згодом архіваріусом Кубанського обласного правління. Д. розповсюджував серед козачого населенн придбані власним коштом українські книжки, особливо “Кобзар” Шевченка. Збирав матеріали про кубанські зв’язки Шевченка. 1896 в “Зорі” (№5) надрукував статтю “Власноручний портрет Тараса Шевченка, роблений тушою” (про копію Шевченкового автопортрета, виявлену в катеринодарського ветеринара С.В.Ваганова). На прохання О.Кониського Д. скопіював в архіві О.Кухаренка 12 листів Шевченка до його батька— Я.Кухаренка (оригінали не збереглися). 1899 опублікував їх на сторінках «Кубанских областных ведомостей» (№№74, 82, 88). Д. був учасником всіх шевченківських свят, які відбулися в Катеринодарі за його життя, що знайшло відображення в його листуванні з О.М.Лазаревським.
Література:

Кониський О. До життєпису М.О.Дикарєва // Літературно-науковий вісник. — 1900. — Т.12. — Кн.21;

Чумаченко В.К. К биографии М.Дикарева // Дикаревские чтения (2). Итоги фольклорно-этнографических исследований культур Кубани за 1995 год. — Джубга, 1996.

Василь Чумаченко

Дмитрієв Микола Андрійович



ДМИТРІЄВ Микола Андрійович [псевдонім і криптонім — Слобожанин; М.Д.; 10(22).04.1867, Харків — 6(19).07.1908, с.Яреськи, тепер Шишацького р-ну, Полтавської обл., похований у Полтаві] — український публіцист і громадсько-культурний діяч. 1892 закінчив юридичний факультет Харківського університету, з 1894 жив у Полтаві. З 1905 — спвробітник, а згодом і редактор-видавець журн. “Рідний край”. Шевченкові присвятив статті: “Музика до «Кобзаря» Шевченка”, 1906; “Як справляли перші роковини смерті Шевченка харківські студенти”, 1906; “Спомин про Т.Г.Шевченка: Святкування 45-літніх Шевченкових роковин у Полтаві” (“Рідний край”. — 1906. — №13) та ін. Етнографічну розвідку “Кобзарі минулого й будучини” вміщено в зб.”Кобза й кобзарі” (Полтава, 1907). Брав участь у встановленні пам’ятника І.Котляревському у Полтаві (1903) та відзначенні роковин Шевченка.


Література:

Сластіон П. До смерти М.А.Дмитрієва // Рідний край. — 1908. — №25; Северин М. Побратим Панаса Мирного // Прапор. — 1970. — №12; Ротач П. Микола Дмитрієв // Український календар. — Варшава, 1977.



Петро Ротач

Жовтіс Олександр Лазарович

ЖОВТІС Олександр Лазарович (5.04.1923, Вінниця) — казахський і український літературознавець, перекладач. Доктор філологічних наук (1975). Закінчив 1946 Казахський університет в Алма-Аті. Працював 1948–71 у Казахському університеті, від 1973 — у Казахському педагогічному інституті (Алма-Ата). Дослідник теорії віршування та поетики Шевченка (праці “Загальні принципи ритмічної організації вірша Т.Шевченка”, 1963; “Шевченківський чотиристопний ямб”, 1964; “Сила слова живого: Нотатки про ритмічну побудову однієї Шевченкової поезії”, 1964; “Майстер розкріпаченого вірша”, 1968; “Ритмічний лад російських перекладів віршів Т.Шевченка: Коломийковий і колядковий вірш у російських перекладах”, 1961 та ін). Перекладає російською мовою з кількох мов. Переклав кілька сотень українських народних пісень. У зб. “Эхо” (1983) опублікував переклади поезій М.Рильського, І.Драча, Д.Павличка.
Література:

Жовтіс Александр Лазаревич // Биобиблиография обществоведов Казахстана. Алма-Ата, 1986.

Рильський М. Ще раз про Шевченкову поетику: Відкритий лист до О.Л.Жовтіса // Зібрання творів: У 20т. — К., 1986. — Т.12.

Василь Бородін

Жуковський Аркадій

ЖУКОВСЬКИЙ Аркадій (12.01.1922, м.Чернівці) — український історик, громадсько-культурний діяч. Член Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ) з 1972, іноземний член Національної Академії наук України (НАНУ) з 1991. Закінчив 1949 університет м. Граца (Австрія). Захистив дві докторські дисертації: в Українському вільному університеті (УВУ) 1969 та в Сорбоні 1976. У 1960–88 викладав в Інституті східних мов, з 1969 — в УВУ, в якому згодом став професором, був продеканом філософського факуультету. Від 1968 — вчений секретар НТШ в Європі, з 1987 — його голова. В 1983–95 — президент Бібліотеки ім.С.Петлюри в Парижі. Багаторічний співредактор Енциклопедії Українознавства. Основні праці — з історії України, історії української церкви (“Нарис історії України” 1991, 1992, 1993 — у співавторстві; “Historie de l’Ukraine” 1993, 1994; “Історія Буковини”, ч.1–2, 1991–93; "Петро Могила" й питання єдности церков" 1997; підготовка репринтного перевидання «"Требник" Петра Могили», 2-е вид. 1988). Ряд праць присвячено творчості Шевченка: “Шевченкіяна в бібліотеках Парижу” (1961), “Шевченко і Франція” (1964), “Сквер Тараса Шевченка в Парижі” (1969).
Література:

Кучерук О. Аркадій Жуковський: Бібліографія (До 75-річчя від дн народження). — К., 1997.

Василь Бородін

Жур Петро Володимирович

ЖУР Петро Володимирович [13(26).10.1914, с.Гарбузин, тепер Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл.] — російський і український письменник, літературознавець, перекладач. Закінчив 1950 Леніградський університет. Працював у редакції журналу “Звезда”, був заступником головного редактора цього видання. Дослідник життя і творчості Шевченка. У ленінградських та ін. архівах широко досліджував документальні матеріали про Шевченка та його оточення. Автор художньо-документальних книжок “Шевченківський Петербург” (1964), “Третя зустріч” (1970), “Літо перше” (1977), “Дума про Огонь” (1984), “Шевченківський Київ” (1989), літопису життя і творчості поета — “ Труди і дні Кобзаря” (російською мовою: СПб., 1996, готується виданн українською мовою). Брав участь у створенні “Шевченківського словника” (Т.1–2, 1976–77). Державна премія України ім. Т.Г.Шевченка (1980). Переклав російською мовою ряд творів білоруських та українських поетів — Янки Купали, Якуба Коласа, Лесі Українки, П.Тичини, М.Рильського, В.Сосюри, І.Драча та ін.

Василь Бородін

Єфремов Петро Олександрович

ЄФРЕМОВ Петро Олександрович ( псевд. та крипт.: П.Є., П.Е., П.Є.Т-ро, Тромов, В.Юноша; 8.10.1883, с.Пальчик, тепер Катеринопільського р-ну, Черкаської обл. — рік і місце смерті невідомі) — український літературознавець, критик, журналіст та перекладач. Брат С.О.Єфремова. 1901–05 навчався у Київській духовній семінарії. Закінчив 1915 історико-філологічний факультет Київського університету. 1915–18 викладав у гімназіях, пізніше працював професором Інституту народної освіти у Катеринославі (тепер Дніпропетровськ). Був секретарем катеринославського відділу ВУАН. Досліджував питанння історії української літератури 19-початку 20 ст., творчість багатьох українських, а також російських та західноєвропейських письменників. Йому належать праці про творчість Шевченка, Д.Марковича, П.Куліша, Ів.Карпенка-Карого, Л.Яновської, В.Самійленка, Б.Лепкого, М.Чернявського, П.Карманського, В.Поліщука, В.Підмогильного, О.Островського, О.Мірбо, У.Уїтмена та ін.). Перекладав твори українських письменників російською мовою. 1929 був заарештований у зв’язку зі сфабрикованою справою “СВУ”. Подальша доля невідома. Є. належить кілька праць про Шевченка. 1914 опублікував статтю “Сила стихії” (газ.”Рада”, — 1914. — №№61–63), в якій розповів про святкування у Катеринославі 100-річчя від дня народження поета. У статті “Геній — об’єднуюча сила” (1920) Є. наголошував на здатності Шевченкових творів згуртовувати людей різних громадсько-політичних та релігійних поглядів і переконань у боротьбі за визволення України. У статті “Шевченко й Гоголь” (1927) зіставлено творчість обох геніальних українців під кутом зору їхньої боротьби з різними проявами “неправди”. Доля двох розвідок Є. «Поема “Марія” по рукопису, виданому М.Лободовським: (студія стилю Шевченка) » та “Слідком за Господом Богом: (До психології творчості Шевченка)”, що їх він приготував до друку у 20-х роках, залишається невідомою.
Література:

Молитва Богу невідомому: Літературно-критичні статті (Упорядкував М.Чабан). — Дніпропетровськ, 1993.

Микола Чабан

Коцовський Володимир Миколайович

КОЦОВСЬКИЙ Володимир Миколайович (псевд. та крипт.: Корженко, Голка, К-о, В.К., Володимир К-ський та ін.; 10.09.1860, с.Отиневичі Бібрського пов. на Львівщині, тепер Жидачівського р-ну Львівської обл. — 11.02.1921, м. Сокаль Львівської обл.) — український філолог, літературознавець, письменник, перекладач, педагог. Закінчив 1883 Львівський університет. Доктор філософії Чернівецького університету з 1895. З 1889 учитель гімназій, з 1905 директор учительської семінарії в Сокалі на Львівщині. З 1886 член Товариства ім. Шевченка, з 1899 його дійсний член. Співробітник газет і журналів Галичини “Діло”, “Зоря”, “Учитель”, “Записки Наукового товариства імені Шевченка” та ін. У поглядах та діяльності дотримувався народовської орієнтації. Дослідник життя й творчості письменників “Руської трійці”. Автор книжки «Історично-літературні замітки до “Слова о полку Ігоревім”» (Львів, 1893). У співавторстві з І.Огоновським уклав книжку “Методична граматика руської мови для ІV класу шкіл 5 і 6 класових” (1894). Автор рецензій на театральні вистави, друковані переважно в журн. “Зоря”, статей на громадські, літературні теми. Шевченкові присвятив статтю “Тарас Шевченко” (“Буковинський календар на звичайний рік 1887”, Чернівці, 1886). Його рецензія на книжку “Шевченко Т.Г. Перебендя. З переднім словом І.Франка. Львів, 1889”, надрукована в журн. “Правда” (1889. — Т.2. — №5), дала підставу до полемічної відповіді І.Франка «Відповідь критикові “Перебенді”» (“Правда”, — 1889. — Т.3. — №7).

Мирослав Мороз

Гуревич Розалія Борисівна



ГУРЕВИЧ Розалія Борисівна [12(25).02.1905, м.Слов’янськ, тепер Донецької області — 9.03.1971, Харків] — український бібліограф, бібліотекознавець. Закінчила 1925 Харківський інститут народної освіти. Провадила значну бібліографічну роботу з питань дитячої літератури. Авторка бібліографічного покажчика “Русские писатели ХІХ века о Т.Г.Шевченко”(Харків, 1941). Бібліографувала переклади творів Шевченка російськими письменниками 19 ст. Складена нею під час укладання покажчика картотека (бл. 7 тис. карток) зберігається в Харківській державній бібліотеці імені В.Г.Короленка.



Василь Бородін

Грицай Остап

ГРИЦАЙ Остап (2.11.1881, Княжпіль, Добромильського, тепер Старосамбірського р-ну Львівської обл. — 7.05.1954, Мюнхен, Німеччина) — українських поет, літературознавець, журналіст, критик, перекладач, педагог. Дійсний член Вільної Української Академії мистецтв і наук, дійсний член НТШ. Студіював германістику у Віденському університеті, доктор філології (1910). Автор соціально-психологічної поеми “Утеча Олекси Перхуна” (1910), циклів новел філософського та релігійного змісту, численних літературно-критичних статей про українських (В.Стефаник, І.Франко, М.Коцюбинський, О.Кобилянська, М.Яцків) та західноєвропейських письменників в українській, австрійській та німецькій періодиці. Г. належить німецький переклад “Слова о полку Ігоревім”, уривка з “Енеїди” (12 строф з першої частини) та понад 30 поезій Шевченка, серед них: “Заповіт”, “Минають дні, минають ночі”, “Ой одна, я одна”, заспів до “Причинної”, “Не кидай матері, казали…”, “Пророк”, “Розрита могила”, “Мені однаково”, “Самому чудно. А де ж дітись?..”, “І золотої, й дорогої”, “В неволі, в самоті немає”, “Не для людей, тієї слави”, “Муза”, “Не гріє сонце на чужині”, “Чого мені тяжко, чого мені нудно”, “І знов мені не привезла”, “Якби мені черевики”, “Заросли шляхи тернами”, “До Основ’яненка”, уривок з поеми “Кавказ” та ін. Переклади Г. виконані талановито, передають ідейно-художні та структурні особливості оригіналу. Багато перекладів Г. увійшли як ілюстрації до різних німецькомовних праць та статей про Шевченка (Монографія А.Єнсена “Тарас Шевченко. Життя українського поета”. Відень, 1916; стаття А.Недзвіцької. Сила його пісень. Пам’яті Тараса Шевченка. — “Ukrainische Nachrichten”, 1916, 25 березня; Г.Пудор. Нова українська література. — “Österreichische Rundschau”, Відень і Лейпціг, 1917, №4, 15 серпня).
Література:

Гавришків Б. Світова слава Шевченка. // Жовтень. — 1958. — №3.

[prev-link]Назад[/prev-link] [next-link]Вперед[/next-link]
Наверх

Пишіть e-mail за адресою: alex@gilan.uar.net

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  l-kvartal.com.ua | Деревообрабатывающие станки | Квартиры в Ирпене