SHEVCHENKO
паркетная доска Tarkett паркетная доска паркетная доска Weitzer Parkett паркетная доска Karelia kvedomosti.com
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

Гімельфарб Ганна Марківна

ГІМЕЛЬФАРБ Ганна Марківна (7.02.1906, с.Брусилів, тепер смт. Коростишівського р-ну Житомирської обл. — 29.08.1977, Київ) — український бібліограф. Закінчила 1937 Харківський бібліотечний інститут. Від 1939 проводила науково-бібліографічну роботу в Центральній науковій бібліотеці Академії наук України, опублікувала кілька бібліографічних покажчиків, присвячених творчості українських письменників, серед них — “Тарас Григорьевич Шевченко” (М., 1956). Співавтор бібліографічних видань “Тарас Григорович Шевченко. Бібліографія бібліографії. 1840–1960” (1961), “Т.Г.Шевченко. Бібліографі літератури про життя і творчість. 1839–1959” (т.1–2, 1963).

Василь Бородін

Бутник-Сіверський Борис Степанович

БУТНИК-СІВЕРСЬКИЙ Борис Степанович [3(16).03.1901, Чернігів — 5.11.1983, Київ] — український мистецтвознавець, кандидат історичних наук (1946). Закінчив 1926 Київський археологічний інститут. Працював над дослідженням дитячої художньої творчості, плаката періоду громадянської війни 1918–20, українського народного мистецтва. Відіграв провідну роль у підготовці живописно-графічної спадщини до академічного видання “Тарас Шевченко. ПЗТ у десяти томах” (Т.7–10. — К., 1961–64), очолював колектив упорядників, був редактором томів 7 (1961) і 10 (1964). Автор багатьох розвідок про мистецьку творчість Шевченка, в тому числі статей у “Шевченківському словнику” (т.1, 2. — К., 1976–77): “Ескізи, етюди і начерки Т.Г.Шевченка”, “Мистецька спадщина Т.Г.Шевченка”, “Мистецькі твори, приписувані Т.Г.Шевченкові”, “Пейзажі Т.Г.Шевченка”, “Плакати шевченківські”, “Шевченкознавство” (співавтор).



Тв.: Про вивчення малярської спадщини Т.Г.Шевченка у зв’язку з підготовкою академічного видання його творів // Вісник АН УРСР. — 1953. — №6; Мистецькі твори Т.Г.Шевечнка років заслання // Вісник АН УРСР. — 1954. — №6; Роль Петербурзької Академії художеств у розвитку мистецької освіти на Україні в першій половині ХІХ ст. // Вісник АН УРСР. — 1958. — №10; До підготовки академічного видання повного зібрання творів Т.Г.Шевченка-художника. — До історії деяких малюнків Т.Г.Шевченка. // Мистецька спадщина Т.Г.Шевченка. — К., 1959. — Вип.1.; Волзькі краєвиди. Мандрівка в творчу лабораторію Т.Г.Шевченка. // Україна. — 1962. — №15; Три знахідки // Україна. — 1963. — №12; До методики атрибутування мистецької спадщини Т.Г.Шевченка. // Зб. праць 14 наукової шевченківської конференції. — К., 1966.



В. Афанасьєв

Бугайко Тетяна Федорівна

БУГАЙКО Тетяна Федорівна (13(25).06.1898, Єреван (Вірменія) — 25.10.1972, Київ) — український літературознавець, педагог, доктор педагогічних наук з 1957, професор з 1958, заслужений учитель УРСР з 1940. Закінчила 1931 Полтавський інститут соціального виховання і 1935 Ніжинський педагогічний інститут. З 1936 — науковий співробітник Українського науково-дослідного інституту педагогіки, з 1957 — завідуючий кафедрою методики мови і літератури Київського педагогічного інституту ім.О.М.Горького. Одночасно з 1951 по 1954 — головний редактор журн. “Література в школі”(К.). Автор понад 200 наукових праць насамперед з методики викладання літератури в середній школі, підручників і хрестоматій для учнів, навчальних посібників для вчителів. Серед них (у співавторстві з Ф.Ф.Бугайком): “Методика викладання української літератури в 5–7 класах”(1950), “Українська література в середній школі. Курс методики”(1955), “Олесь Гончар в школі”(1968), “Навчання і виховання засобами літератури”(1973) та ін.

Творчість Шевченка Б. вивчала в кількох аспектах. Упорядкувала хрестоматію з української літератури для 7 класу (дев’ять видань, 1940–1952), видала навчальні посібники “Вивчення творів Т.Г.Шевченка в середній школі” (1939), “Основні проблеми вивчення творчості Т.Шевченка в середній школі” (1951), опублікувала статті “Тарас Шевченко виховує радянську молодь” (1968), розробляла завдання з творчості поета для учнів заочної середньої школи.



Петро Хропко

Боцяновський Володимир Теофілович

БОЦЯНОВСЬКИЙ Володимир Теофілович (27.06.1869, с.Скоморохи, тепер Житомирської обл. — 16.07.1943, м.Москва) — критик, літературознавець, письменник, історик. Закінчив 1892 історико-філологічний факультет Петербурзького університету. Друкувався в газ. “Волынь” (від 1885), журн. “Киевская старина”, багатьох петербурзьких періодичних виданнях. Автор драматичних творів, критико-бібліографічних нарисів, праць з історії драматургії та театру. Співавтор “Очерков по истории украинского театра” (1908). Досліджував і популяризував українську літературу і мистецтво: “Сльози і кров у Шевченка”, “Шевченко і український театр” (обидві — 1911), “До історії українського театру в Петербурзі за 90-х років ХІХ в.” (1928), “До арешту Т.Г.Шевченка 1859 р.” (1929), “М.Коцюбинський і Л.Толстой” (1931), “В Балабінському готелі” (1938), “Шевченко — скульптор” (1939), “Думки про скульптуру” (1939) та ін. Написав повість про Шевченка “Петербургские встречи” (1939). Переклав українською мовою комедію М.Гоголя “Ревізор”, а російською — гуморески Остапа Вишні.

Василь Бородін

Бойко Іван Захарович

Бойко Іван Захарович [20.10(2.11).1908, с.Нова Гребля, тепер Роменського р-ну Сумської обл. — 25.04.1970, м.Київ] — український бібліограф, письменник. Закінчив 1931 факультет мови й літератури Харківського інституту народної освіти. Працював у видавництві «Рух», належав до літературної організації «Молодняк». У 1936–37 перебував на редакційній роботі. У 1938–70 проводив науково-бібліографічну роботу в Центральній науковій бібліотеці Академії наук Української РСР. Автор бібліографічних покажчиків «Павло Тичина» (1951), «Іван Франко» (1954, 1956), «Українські літературні альманахи і збірники ХІХ — початку ХХ ст.» (1967) та ін. Багато праці присвятив бібліографуванню літератури про Шевченка. З ініціативи й під керівництвом Б. та за його безпосередньою участю створено грунтовні покажчики: «Т.Г.Шевченко: Бібіліографія бібліографії. 1840–1960» (1961), «Т.Г.Шевченко: Бібіліографія літератури про життя і творчість. 1939–1959» (т.1–2, 1963). Попри свою відносну повноту обидва ці покажчики мали й чимало пропусків, не залежних від волі укладачів, не охоплювали праць, що за тогочасних умов панування радянської тоталітарної системи й ідеологічного тиску зазнали вилучення, були запроваджені до спецхронів і будь-які згадки про них у бібліографічних працях не допускалися.



Василь Бородін

Біляшівський Микола Федотович

БІЛЯШІВСЬКИЙ Микола Федотович [12(24).10.1867, м.Умань, тепер Черкаської обл. — 21.04.1926, Київ] — український археолог, етнограф, мистецтвознавець; академік Української Академії наук (з 1919). Навчався 1885–90 у Київському та 1892–93 Московському університетах, закінчив 1891 Новоросійський університет (Одеса). З перших років наукової праці, поряд з фаховими дослідженнями й розвідками, приділяв увагу висвітленню постаті Шевченка за розшукуваними ним усними й писемними джерелами. Одним із перших, після А.Смоктія, автора статті «Погляд народу на Шевченка»(журн. «Киевская старина». — 1882, — №8), порушив питання про вивчення народних спогадів-розповідей про поета, цінних, за визначенням Б., тим, що в них «особа Шевченка висвітлюється в дусі народної психології. Шевченко-поет, Шевченко-художник мало цікавлять народ; вся його увага звернена на Шевченка-людину... Чутлива народна маса зрозуміла й те, що є основою Шевченкової поезії, зрозуміла його безмежну любов до простого народу, який перебував під ярмом неволі» (Спогади про Тараса Шевченка. — К., 1982. — С.313). Перебуваючи 1893 у с.Пекарі Звенигородського повіту Київської губ., неподалік могили Шевченка, Б. записав кілька оповідань-спогадів селян про Шевченка (Василя Галушковського, Опанаса Дяченка, Тимофія Садового, Мусія Селюка, Вакули Пархоменка й ін.) і подав їх у журн. «Киевская старина» (1894. — №2). У листі до російського історика І.Є.Забєліна від 15 грудня 1893 Б. запрошував його написати для шевченківського числа журн. «Киевская старина» спогади про свої зустрічі з Шевченком у Москві (про них поет згадував у запису в «Щоденнику» 21.03. 1858).

У 1902–1923 Б. був директром Київського міського художньо-промислового і наукового музею, де спільно з В.Щербаківським в березні-квітні 1911, до 50-річчя від дня смерті поета, влаштував шевченківську виставку, на яку пощастило роздобути силу нових, зовсім перед тим невідомих, цінних творчих матеріалів, переважно з приватних колекцій раніше невідомих власників (Вашкевича Г.С., Померанцевої О.В., Катеринич А.М., Закревської М.Г., Л.М.Жемчужникова). Поряд з образотворчими творами (портретами, пейзажами, малюнками, офортами) на виставці експонувалися новознайдені автографи кількох поетичних творів Шевченка із збірки «Поезія Т.Г.Шевченка. Том первий» (від Вашкевича Г.С.), а також посмертна маска поета. (Листування Б. з приводу організації виставки зберігається: ІЛ. — Ф.146). Виставка завершилася створенням у музеї на початку 1912 Шевченківського відділу — першої експозиції музейної шевченкіани, до якого перейшла частина експонатів виставки. Матеріалами виставки скористалися дослідники, зокрема П.Зайцев та Д.Антонович. Згодом матеріали виставки перейшли до Інституту Тараса Шевченка та Державного музею Т.Г.Шевченка. Опис музею, зокрема й шевченківських матеріалів, зібраних Б., подала С.Щеглова, доповнив П.Зайцев. Б. узяв участь у громадському русі за спорудження пам’ятника Шевченкові в Києві, в 1907–14 був членом Об’єднаного комітету по його спорудженню, входив до жюрі іменного конурсу на проект пам’ятника. У статті «Сталося!» (1914) Б. підніс голос протесту проти схвалених Об’єднаним комітетом проекту пам’ятника роботи італійського (мальтійського) скульптора Антоніо Шьортіно (Шіортіно) всупереч негативній ухвалі журі. Пам’ятний знак Біляшівському встановлено 1986 на садибі Київського державного (нині Національного) музею українського образортворчого мистецтва.


Тв.: Сталося! // Сяйво. — 1914. — №2; Два портрети роботи Шевченка // Україна. — 1925. — №1/2; Рассказы крестьян с. Пекарей о Т.Г.Шевченке //Воспоминания о Тарасе Шевченко. — К., 1988.
Література:

Бородін В. З нових (додаткових) матеріалів про долю літературної та образотворчої спадщини Шевченка на початку ХХ ст. (З архіву М.Ф.Біляшівського) // Збірник праць ювілейної наукової шевченківської конференції. — К., 1965.



Василь Бородін

Бернштейн Михайло Давидович

БЕРНШТЕЙН Михайло Давидович [21.12.1910(3.1.1911), містечко Великий Токмак, тепре м.Токмак Запорізької обл.] — український літературознавець, доктор філологічних наук (1960). Закінчив 1934 Запорізький педагогічний інститут, у 1938–81 працював в Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка Національної Академії наук України. Лауреат державної премії ім.Т.Г.Шевченка (1988). Основні праці Б. присвячені історії української літератури, літературної критики, журналістики 19 ст. Брав участь у підготовці академічного десятитомного видання творів Шевченка. У статті «Літературно-текстологічний аналіз поеми “Гайдамаки” Т.Г.Шевченка» (Радянське літературознавство. Наукові записки. Кн.4, 1939.) грунтовно досліджено історію вдосконалюваного поетом тексту твору як «соціально-історичної народної драми-епопеї». Підсумково-методологічний характер має праця «Із спостережень над сучасним досвідом радянської шевченківської текстології» (Питання текстології. — К., 1977). Монографію Б. «Франко і Шевченко (спостереження над шевченкознавчою спадщиною І.Я.Франка)»(К.,1984) позначено поєднанням соціологічного та естетичного принципів дослідження і в авторській методології, і у висвітлюваному об’єкті. У ній зупинено увагу на Франкових трактуваннях стилю лірики поета, еволюції його творчого методу, місця Шевченка у літературному процесі України і світу. Б. є автром ряду статей, рецензій на книжки («Петербурзька осінь» О.Ільченка, «Творчість Тараса Шевченка і російська революційно-демократична література» Д.Тамарченка, зб. «Тарас Шевченко в документах і матеріалах» та ін.).
Література:

Журнал «Основа» і український літературний процес кінця 50–60-х років ХІХ ст. — К., 1959;

Українська літературна критика 50–70-х років ХІХ ст. — К.,1959.



Лариса Мороз

Барвінський Олександр Григорович

БАРВІНСЬКИЙ Олександр Григорович (псевд. — Австрієць, А.Подолянин та ін.; 8.06.1847, с.Шляхтинці, тепер с.Гніздичка Тернопільського р-ну Тернопільської області — 25.12.1926, Львів) — Український педагог, видавець, громадсько-культурний діяч. Брат Володимира Барвінського. Навчався 1865–68 на філософському факультеті Львівського університету. Посол до Галицького Сойму (1894–1904) і державної Ради у Відні (1891–1907; входив до уряду Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), Голова Наукового товариства імені Шевченка (1893–94), редактор “Записок Наукового товариства імені Шевченка” (1893–94), журналу “Учитель” (1889); видав “Руську історичну бібліотеку” (Тернопіль-Льввів, 1883–94). Б. — автор праць: “Історія України-Руси”(1904), “Історія української літератури” (Т.1–2, 1920–21) та ін., упорядник хрестоматій (читанок) з української літератури (видання 70–90-х та 900-х рр.). в яких висвітлив життєвий і творчий шлях Шевченка, подав 34 твори поета, серед них — “Гамалія”, “Тополя”, “Наймичка”, “Москалева криниця”. Б. брав участь (разом з Г.Рожанським та Г.Боднаром) у підготовці видання “Поезії Тараса Шевченка” (Т.1–2. — Львів, 1867). 1880 Б. організував уперше в Тернополі вечорниці на честь Шевченка (відтоді вшанування пам’яті поета в Тернополі відзначається щорічно).
Література:



Павлишин С. Пам’ять роду і народу // Дзвін. — 1993. — №4–6;

Кравець С. Слава і окраса галицького роду / До 150-річчя від дня народження Олександра Барвінського // Дзвін. — 1997. — №7.



Мирослав Мороз, Роман Головин

Бахтін Микола Миколайович

БАХТІН Микола Миколайович [псевдоніми — Бібліограф, Н.Нович та ін.; 5(17).05.1866, м.Чири-Юрт, тепер Інгушетія, Російська федерація — 2.05.1940, Ленінград] — російський літературознавець, перекладач, бібліограф. Переклав низку віршів Шевченка («Косар», «Якби тобі довелося», «Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами» та ін.), які надруковано 1898–1912 у періодичних виданнях та в збірнику «Кобзарь» (у перекладах російських поетів) за ред. І.Бєлоусова (Москва, 1900, 1906). Підготував бібліографічний покажчик «Шевченко в російських перекладах» («Радянське літературознавство». Наукові записки.— Кн.4. — К., 1939; неопублікована частина зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка Національної Академії наук України. Склав велику картотеку російських перекладів з іншомовних літератур, у якій в окремому розділі зареєстровано видання творів української літератури російською мовою і критичні відгуки про них з 1700 до початку 1940, зокрема й видання творів Шевченка (зберігається в Санкт-Петербурзі в Інституті російської літератури (Пушкінський Дім) Російської Академії наук).
Література:

Бронь Т.И. Н.Н.Бахтин и его картотека // Международные связи русской литературы. — М.-Л., 1963.

Василь Бородін

Багрич Микола Ілліч

БАГРИЧ Микола Ілліч (19.11.1920, с.Макарівка, тепер с. Макарове Золочівського р-ну Харківської обл.) — український бібліограф. Закінчив 1841 Харківський бібліотечний інститут. Вів науково-бібліографічну роботу в Книжковій палаті України. Укладач кількох бібліографічних покажчиків: “Українська радянська культура за 40 років (1917–1957)” (Т.1–2, Харків, 1957–60; у співавторстві); “Володимир Сосюра” (Харків, 1966; у співавторстві) та ін. 1964 Книжковою палатою видано покажчик Б. “Т.Г.Шевченко: Бібліографічний покажчик (1917–1963)”, що заповнив істотну прогалину в бібліографуванні видань творів поета протягом тривалого часу в Україні. Покажчик, що містив понад 500 записів за час, коли чимало осіб, причетних до видань Шевченка, не могли бути згадувані, з можливою повнотою зареєстрував видання творів поета за 1918–63 роки.
Тв.:

Т.Г.Шевченко: Бібліографічний покажчик (1917–1963). — Харків, 1964.

Василь Бородін

[prev-link]Назад[/prev-link] [next-link]Вперед[/next-link]
Наверх

Пишіть e-mail за адресою: alex@gilan.uar.net

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  фрезы деревянные жалюзи Jaluzi-Service | гостиница жд вокзал харьков | Квартиры в Гостомеле | Квартиры в Ирпене