SHEVCHENKO
паркетная доска Tarkett паркетная доска паркетная доска Weitzer Parkett паркетная доска Karelia kvedomosti.com
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

Біблеїзми

БІБЛЕЇЗМИ — біблійні слова або вирази, що ввійшли в загальнонародну мову. Як стилістичний засіб Б. підкреслюють урочистість, піднесеність розповіді або, навпаки, надають викладу сатиричного забарвлення, служать передачі іронії та сарказму. У творах Шевченка Б. використовуються як для позитивних характеристик (чудотворець, великомученик, великомучениця, пророк Божий, ангел святий, присносущий, пренеповинний, пресвятий, пречиста та ін.): “Де ж ти? // Великомучениче святий? // Пророче Божий? Ти меж нами, // Ти, присносущий, всюди з нами // Витаєш ангелом святим” — піднесене звертання до М.Ю.Лермонтова (“Мені здається, я не знаю”), так і для увиразнення негативних, здебільшого саркастичних оцінок (суєслов, лицемір, фарисей та ін.): “По закону апостола // Ви любите брата! // Суєслови, лицеміри, // Господом прокляті. // Ви любите на братові // Шкуру, а не душу!” (“Кавказ”); “Не вам, в мережаній лівреї, // Донощики і фарисеї, // За правду пресвятую стать // І за свободу! Розпинать, // А не любить ви вчились брата!” (“Юродивий”). Частина Б. традиційно зберігає архаїчні словотвірні елементи, властиві церковнослов’янській мові.

Назва Біблія в українських творах Шевченка трапляється тричі. В усіх випадках автор уживає слово в прямому значенні, напр.: “У нас // Святую Біблію читає // Святий чернець” (“Кавказ”); аналогічним є вживання синоніма Святе Письмо: “Іде чернець у келію… // Бере Письмо Святе в руки, // Голосно читає” (“Чернець”). Вираз Божії глаголи у значенні Біблія, Святе Письмо автор уживає в протилежних стилістичних контекстах — піднесеному: “Із школи // Путем терновим розійшлись // Обидва. Божії глаголи, // Святую правду на землі // І прорекли, і розп’ялись // За воленьку, святую волю!” (“Марія”) і знижено-іронічному: “На те письменні ми, // Читаєм Божії глаголи!.. // І од глибокої тюрми // Та до високого престола — // Усі ми в золоті і голі” (“Кавказ”). Вислів Слово Боже Шевченко вживає лише в переносному значенні — правда, справедливість, істина, наприклад: “Отак Гуса // Ченці осудили, // Запалили… Та Божого // Слова не спалили” (“Єретик”).

Переважна більшість Б. Шевченком переосмислюється в позитивному, часто піднесеному плані. Біблійний образ каменя (об який будуть розбиті грішники) персоніфікується, набуваючи значення “Божа кара”: “Горе з вами! // Кого благаєте, благії! // О нерозумнії, сліпії! // Чи ж камінь милує кого?” (“Неофіти”, варіанти), увиразнюється ознаковою лексемою “холодний”, передаючи значення неминучості покари: “Тебе, злая, // В радості застане // І розіб’є дітей твоїх // О холодний камень” (“Давидові псалми”), набуває високого поетичного звучання в рядках, насичених метафоричною образністю: “І день не день, і йде не йде, // А літа стрілою // Пролітають, забирають // Все добре з собою. // Окрадають добрі думи, // О холодний камень // Розбивають серце наше // І співають амінь…” (“Три літа”).

Б. на початку було Слово (від біблійного виразу “на початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово”) Шевченко пов’язує з роздумами про Божу природу поетичного слова, пісні та їхньої ролі в духовному відродженні людини: “Ну що б, здавалося, слова… // Слова та голос — більш нічого. // А серце б’ється — ожива, // Як їх почує!.. Знать, од Бога // І голос той, і ті слова // Ідуть меж люди!” (“Ну що б, здавалося, слова”).

Розширеного тлумачення набувають вирази Христове слово, святеє слово (у Шевченковому тексті йдеться про ранньохристиянське вчення) як “святої правди голос новий”, як “те слово, Божеє кадило, кадило істини”. З Божим словом пов’язує поет і народне слово, народну пісню: “От де, люде, наша слава, // Слава України! // Без золота, без каменю, // Без хитрої мови, // А голосна та правдива, // Як Господа слово” (“До Основ’яненка”).

У кількох випадках Шевченко звертається до усталеного словосполучення світлий рай з біблійної легенди про Каїна та Авеля, прямо згадуючи про легенду: “…Я стратить наміряюсь // Максима святого. // Отаке-то! А за віщо? // За те, за що Каїн // Убив брата праведного // У світлому раю” (“Москалева криниця”, друга редакція) та використовуючи образ “світлого раю” безвідносно до неї у молитві Івана Гуса: “Боже! Боже! // Великая сило! // Великая славо! зглянься на людей, // Одпочинь од кари у світлому раї” (“Єретик”). Пресвітлим раєм поет називає Божу Матір: “Все упованіє моє // На тебе, мій пресвітлий раю, // На милосердіє твоє, // Все упованіє моє // На тебе, Мати, возлагаю" (“Марія")”.

Б. мечі острі обоюду Шевченко уживає як художній образ святої народної помсти “царям неситим”: “І мечі в руках їх добрі, // Острі обоюду, // На отмщеніє язикам // І в науку людям” (“Давидові псалми”, 149).

Значна кількість Б. у творчості Шевченка мотивована й естетичною та етичною вартістю тексту Біблії, що його добре знав і художньо трансформував поет, і стилістикою конкретного твору.
Література:

Доманицький В. Критичний розслід над текстом “Кобзаря”; — К., 1907;

Журба І.Я. Стилістичні функції біблійних образів у поезії Т.Г.Шевченка // Джерела мовної майстерності Т.Г.Шевченка. — К., 1964;

Черторижская Т.К. Взаимодействие русской и украинской лексики в русских произведениях Т.Г.Шевченко. — К., 1981.

Віталій Жайворонок

Пишіть e-mail за адресою: alex@gilan.uar.net

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  | Квартиры в Гостомеле | Квартиры в Ирпене