Deprecated: Array and string offset access syntax with curly braces is deprecated in /home/nikobarian/shevchcycl.kiev.ua/engine/classes/templates.class.php on line 108 Deprecated: Array and string offset access syntax with curly braces is deprecated in /home/nikobarian/shevchcycl.kiev.ua/engine/modules/sitelogin.php on line 77  SHEVCHENKO
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

Дарчі написи Шевченка

Дарчі написи Шевченка. Шевченко полишив чимало Д.н. на виданнях своїх творів, на окремих автографах поезій, офортах, малюнках, а також на фотографіях. Інскрипти дають змогу краще зрозуміти стосунки Шевченка з певними особами, виявити нові імена з кола його знайомих, у зіставленні з іншими матеріалами (зокрема документами, листуванням, спогадами сучасників) Д.н. допомагають докладніше з'ясувати певні факти біографії поета й художника, уточнити дату й місце написання ним деяких малярських творів. Ця частина рукописної спадщини Шевченка за своїми особливостями наближається до епістолярію.

Д. н. Шевченка на виданнях його власних творів установлено близько семидесяти, зокрема на таких: «Кобзар» (1840), «Гайдамаки» (СПб., 1841), «Гамалія» (СПб., 1844), «Тризна» (СПб., 1844), «Давидові псалми» (СПб., 1860), а також на «Букваре южнорусском» (СПб., 1861), «Кобзаре» (1860 у перекладі рос. мовою) та на «Кобзарі» 1860 (їх найбільше — понад сорок). Із Д. н. Шевченка на книжках інших авторів до нас дійшов лише один — на книжці Д. Дефо (франц. мовою) «Пригоди Робінзона Крузо», яку поет подарував своїй небозі — дочці Варфоломія Шевченка: «Любій Прісі на пам'ять од дядька Тараса Шевченка. 1859. Сентября 12». Є відомості про факт дарування поетом Євангелія П. Кулішеві. Але ця книга та інскрипт (якщо він був) не збереглися.

Д. н. на виданнях творів Шевченка поділяються на чотири групи. До 1-ї належать написи, автографи яких збереглися до нашого часу; до 2-ї — написи, що свого часу публікувалися й відомі з авторитетних джерел, але місцеперебування книжок з цими автографами тепер нез'ясоване (напр., дарчі написи Ф. Соколовському на «Кобзарі» 1840 та О. Уварову на «Кобзарі» 1860; ці примірники зберігалися у Держ. публічній історичній бібліотеці Росії у Москві, експонувалися на ювілейній виставці 1939, присвяченій 125-річчю з дня народження поета, згодом сліди їх загубилися). 3- група — це інскрипти сумнівні — «dubia», котрі приписувалися чи приписуються Шевченкові, належність же їх поетові викликає сумнів. Тексти деяких не відомі зовсім, інших — відомі зі спогадів сучасників Шевченка та зі свідчень різних осіб, яким потрапляла на очі відповідна книжка Шевченка з Д. н. Зокрема, сумнівним вважається Д. н. «На незабудь» В. Штернбергу, що у багатьох виданнях творів Шевченка подавався в основному тексті: «Поїдеш далеко, // Побачиш багато; // Зажуришся, задивишся, // Згадай мене, брате». 4-а група — незнайдені Д. н., текст яких невідомий. Але за свідченнями адресатів, листами й спогадами різних осіб, що бачили написи рукою Шевченка, переконливо встановлюється сам факт дарування, а іноді навіть і дата.

Загалом незнайдених Д. н. поета на виданнях власних творів і сумнівних (dubia) досить багато. Приміром, є дані про те, що «Кобзар» 1840 поет дарував М.С. Щепкіну та Я. Кухаренкові. Крім чотирьох відомих автографів на виданні поеми «Гайдамаки» (СПб., 1841), установлено ще п'ять фактів дарування цієї книжки, але тексти інскриптів на подарованих примірниках невідомі. Знаючи характер стосунків і місце зустрічей поета з В. Забілою, В. Закревським, можна досить впевнено твердити, що ці особи одержали з рук поета перше видання «Гайдамаків». Нещодавно встановлено один раніше не відомий інскрипт на виданні «Гамалії» (СПб., 1844) — С. Карпенкові та три на виданні поеми «Тризна» (СПб., 1844) — О.Бодянському, Котляревському та О.Стурдзі.

Зафіксовано, що на восьми примірниках видання «Кобзаря» 1860 були Д.н., але ці книжки не знайдено. Один із Д.н. — на книжці, подарованій Шевченком М. Катеніну. Про цей факт дарування та наявність інскрипта довідуємось із листа Катеніна до Шевченка від 23 березня 1860.

До рубрики «dubia» варто віднести невідомий Д. н. на «Кобзарі» 1860 українському кобзареві О.Вересаю. П. Куліш у листі від 23.10.1860 до О. Вересая повідомляв, що Шевченко для нього передав «Кобзар» 1860 з Д. н. Але, крім цієї згадки, інших свідчень про факт дарування книжки немає.

Невідомим лишився також напис на «Букваре южнорусском», подарованому російському письменникові М. Лєскову.

Чимало Д. н. залишив Шевченко на автографах віршів, причому інколи поет робив автокопії одного твору й дарував їх різним особам. Так, автографи вірша «Садок вишневий коло хати» з Д. н. були подаровані А. Лазаревській, Н. Хрущовій, Я. Кухаренкові, В. Карташевській, М. Максимович.

На звороті карантинного посвідчення, виданого Шевченкові при від’їзді з Мангишлаку до Астрахані, зберігся автограф вірша “Царі” з Д. н. лікареві Ф. Чельцову: “Федору Чельцову (И. Рогожину) на память 16 августа 1857. Т. Шевченко”. В Астрахані Шевченко подарував автограф вірша “Ще як були ми козаками” з Д. н. землякові, також лікарю, С.Незабитовському. Автографи своїх творів з Д. н. Шевченко дарував Марку Вовчку (“Неофіти”), Н. Тарновській.

Автограф поезії “І мертвим, і живим” з Д. н. петербурзькому знайомому поета Л.Дзюбіну, невідомий. Про те, що він існував, довідуємося із Шевченкового запису від 29.04. 1858 у щоденнику.

У роки заслання Шевченко часто був позбавлений змоги писати й малювати. А якщо й щастило зайнятися улюбленою справою, то Д. н. на малюнках він не ставив (як, до речі, й підписів). Щоправда, на сепії “Казахський хлопчик, що грається з кішкою” можна побачити літеру “Т”. Не виключено, що це залишок Д. н. дружині віце-президента Академії мистецтв — А. Толстій.

Важко сказати, скільки всього зробив Шевченко Д. н. своїм друзям і знайомим. Особливо мало їх лишилося з академічного періоду його життя. Хронологічно першим відомим нам Д. н. є автограф на малюнку Шевченка “Погруддя жінки”. Виконаний молодим митцем у Вільні, а вже у Петербурзі подарований студентові О. Уварову, родина якого добре ставилася до поета, цей малюнок має напис: “На память Александру Ивановичу Уварову. Т. Шевченко”. Найбільше Д. н. збереглося від 1857–61 — часу, коли Шевченко брав активну участь у культурному житті Петербурга.

Понад сорок Д. н. збереглося на Шевченкових малюнках та офортах. Аналізуючи ці інскрипти, слід врахувати специфіку мистецьких творів, де автор візуально відобразив певний момент навколишнього світу. Тому Д. н. на малюнках та офортах Шевченка можуть (але далеко не завжди) виконувати дещо іншу функцію, ніж Д. н. на книжках. Інколи інскрипт разом із зображенням на офорті міг нагадувати адресатові Шевченка якийсь життєвий епізод чи бути натяком на певний випадок, або свідчити, що подарунок зроблено на згадку про певну подію чи зустріч. Здебільшого такий зв'язок простежити практично неможливо, але це не означає, що він не існував.

Незнайдених Д. н. на малюнках і офортах поки що зафіксовано лише чотири. Зокрема є згадка про те, що офорти «Сама собі в своїй господі» та «Вірсавія» Шевченко подарував К. Солдатьонкову — російському книговидавцеві та колекціонерові. Не збереглися тексти Д. н. на офорті «Приятелі» землякові Шевченка О. Хропалю та на офорті «Вірсавія» російському художнику В. Раєву.

Дійшло до нас і кілька Д. н. на фотографіях Шевченка. Одна з них подарована власникові книгарні у Москві М.М. Щепкіну: «Николаю Михайловичу Щепкіну на память 24 марта 1858 года. Тарас Шевченко». Є відомості також про шість незнайдених Д. н. на фотографіях поета.

Адресати Д. н. різні, але навряд чи серед них траплялися випадкові особи: для переважної більшості Шевченко був справжнім другом, виявляв до них щиру повагу, лише до деяких (як, скажімо, до П. Селецького) відчув згодом неприязнь.

Серед осіб, яким Шевченко дарував свої твори, були відомі українські письменники та культурні діячі. Так, одним з перших відомих нам текстів інскриптів на книжках є напис на «Кобзарі» 1840 Г. Квітці-Основ'яненкові: «Г. Федоровичу Квіткі. Т. Шевченко» (автограф нині втрачено, текст відомий з авторитетного повідомлення Ланевського (див.: Червоний шлях. — 1926. — № 2).

Д. н. Шевченка не відзначаються різноманітністю та красномовством. Здебільшого вони емоційно нейтральні й досить лаконічні, багато серед них однотипних на кшталт: «Осипові Бодянському от Т. Шевченка», «Олександрі Михайлівні Куліш. На пам'ять. Т. Шевченко», «Н.Я. Макарову на пам'ять Т. Шевченко. 1860, квітня 12» тощо. Шевченко виконує портрет віце-президента Академії мистецтв Ф. Толстого і дарує його з написом «На память». На його офортах бачимо Д. н. скульпторові П. Клодту, братові К. Брюллова — Олександру, конференц-секретарю петербурзької Академії мистецтв Ф. Львову, художникові П. Соколенкові та ін.

Лише кілька інскриптів вирізняються емоційністю. Особливою теплотою віє від Д. н. на «Кобзарі» 1860 Марку Вовчку: «Моїй єдиній доні Марусі Маркович і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко». Згадкою про часи гостювання поета в родині Максимовичів під час останньої подорожі в Україну є напис: «Михайлу Олександровичу Максимовичу на вспомин о Мошнах і станових панночках», який Шевченко лишив на пересланому в Україну «Кобзарі» 1860. Через Максимовича одержав цю Шевченкову книжку і його сусід — Лев Деркач, якому поет симпатизував, з написом: «Леву Павловичу Деркачу з жінкою, дітками і внучатами. На вспомин Тарас Шевченко». Справжніми друзями поета в роки заслання були брати Лазаревські, і вдячний Шевченко залишає їм теплі слова як на «Кобзарі» 1860, так і на своїх офортах.

Трапляються в Тараса Григоровича й кілька жартівливих Д. н. Наприклад, на офорті «Приятелі» є напис О. Залеському, з яким поет познайомився 1859 і провів незабутній вечір: «Варенушному архімайстерові А.М. Залеському на пам'ять 6 іюня 1859 на Нові. Т. Шевченко». Другий жартівливий напис із відтінком інтимності — на «Кобзарі» 1860: «Найлюбимій моїй єдиній підкумасі Людмилі Владимировні Тарновській, недокум Тарас Шевченко».

Даруючи свої книжки та офорти, Шевченко майже ніколи не вживав офіційних звертань, хіба що за винятком Д. н. на виданні поеми «Тризна» (1844), де він Ф. Булгаріна іменує «его Высокородие», та напису на офорті «Вечір в Альбано поблизу Риму», де київського урядовця М. Андрієвського названо «паном».

Нині переважна більшість автографів Д. н. на книжках зберігається в Києві: у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, в Інституті рукописів Центр. Націон. бібліотеки ім. В.І.Вернадського НАН України та у фондах Державного музею Т.Г. Шевченка; в останній же установі зберігаються здебільшого й оригінали малюнків та офортів з дарчими написами. Решта книжок, офортів та малюнків з інскриптами перебуває в різних бібліотеках, музеях та архівах Москви, Санкт-Петербурга, а також Харкова, Чернігова, Львова, Нижнього Новгорода. Деякі не відомі науці книжки та малюнки з Д. н. Шевченка, ймовірно, лишаються у приватних руках.


Література:



Пелешенко Ю.В. Дарчі написи у новому виданні творів Т.Г. Шевченка: (Проблеми тексту й коментування) // Питання текстології. Т.Г. Шевченко. Збірник наук. праць. — К., 1990.



Юрій Пелешенко

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  | Купить деревообрабатывающий станок | Где купить бетон | Як купити квартиру від Києвом | Купити алюмінієвий профіль