SHEVCHENKO
паркетная доска Tarkett паркетная доска паркетная доска Weitzer Parkett паркетная доска Karelia kvedomosti.com
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

Драматургія Шевченка

Драматичні твори Шевченка, що дійшли до нас, — це п'єса "Назар Стодоля" (1843) та уривок історичної п'єси "Никита Гайдай" (1841). Не збереглися "драма чи трагедія в трьох актах" "Данило Рева" (згадується в листі поета до Я. Кухаренка від 30 листопада 1842), яку Шевченко згодом переробив, імовірно, в мелодраму "Назар Стодоля", а також мелодрама у прозі "Невеста" (її зміст, за свідченням А. Козачковського, можна віднести до часів гетьманування І. Виговського), з якої відомий лише переспів балади А. Міцкевича "Чати" під назвою "Песня караульного у тюрьмы" (1841). У листі до Г. Квітки-Основ'яненка від 8 грудня 1841 Шевченко писав: "Я ще одну драму майструю. Назовется "Слепая красавица". У шевченкознавстві висловлено припущення, що цей задум у процесі роботи міг трансформуватися і Шевченко написав поему "Слепая", в якій є елементи драматургічності. Хист драматурга, органічно притаманний Шевченкові, виявився і в його поетичній творчості. У багатьох поемах ("Гайдамаки", 1839–1841, "Слепая", 1842, "Відьма", 1847, "Марина", 1848 та "Сотник", 1849) спостерігається чергування поетичного й драматичного начал (характер розгортання дії, форма діалогу чи полілогу), а композиції поеми "Гайдамаки" взагалі властива драматургічність. Елементи драми, зокрема традиції народного вертепу, драматизована форма діалогів, наявні в містерії "Великий льох" (1845). Поема "Сотник" лише на початку та в кінці має авторські ліричні відступи та розповідь, основна ж її частина побудована як драматичний твір. В "Сотнику" постійно чергуються поетична та прозова форми викладу драматичних діалогів та монологів, важливого значення набуває ремарка.

Драматургічним зацікавленням Шевченка сприяли відвідини вистав петербурзьких театрів, безпосереднє оточення поета, зокрема композитор і оперний співак С. Гулак-Артемовський та журналіст, фейлетоніст і театральний критик О. Елькан (відомий і як перекладач драматичних творів зарубіжних авторів для Александринського театру). Серед світових драматургів Шевченко найбільше шанував В. Шекспіра (лист до М. Костомарова від 1 лютого 1847).

Шевченко мав розвинуте відчуття драматургічності. Звичайна побутова сценка могла породити в нього задум драматичного твору. Наприклад, історія, яка трапилася в Новопетровському укріпленні, — "о побоище, происшедшем между будущим тестем и будущим зятем" (запис у щоденнику від 16 червня 1857), викликала в Шевченка такі міркування: "можно бы выкроить водевиль, разумеется, водевиль для здешней публики. Назвать его можно "Свадебный подарок, или Недошитая кофта" (первісний варіант назви: "Приданое, или Недошитая кофта"). Визначивши цей епізод як "гнусное происшествие", що не виходить "из круга обыкновенных происшествий в Новопетровском укреплении", Шевченко детально виклав перебіг подій, супроводжуючи окремі деталі емоційними оцінками, й підсумував нищівною характеристикою: "И я в этом омуте, среди этого нравственного безобразия […]. Страшно!" Водевіль, проте, не був написаний.

Шевченкові Д.т. слід розглядати у контексті як його мистецько-історіософських пошуків кінця 1830-початку 1840-х (це більшою мірою стосується уривка із драми "Никита Гайдай", який має виразне патріотичне спрямування), так і розвитку української та європейської драми. Відомі нам Шевченкові драматичні твори обернені в історичне минуле України. Сюжет "Никиты Гайдая" стосується часів Б. Хмельницького (герой п'єси їде з дипломатичною місією до короля у Варшаву). Фрагмент, що дійшов до нас, написаний в дусі так званої "ідеологічної" драми, чи драми ідей, виразно заявленої М. Костомаровим в історичній трагедії "Переяславська ніч" (1841), а образ головного героя Нікіти належить до того ж типу романтичних героїв — полум'яних борців за волю, які постають з історичних поезій К. Рилєєва.

Наскільки можна судити з уривка, в драмі "Никита Гайдай" Шевченко майже цілком ігнорує любовно-побутові мотиви. Чи не єдиний пов'язаний з побутом елемент — короткі пісенька і танець Мар'яни, а кохання героїв набуває узагальнено-абстрактних обрисів і постає як їхня любов до України. В історично-побутовій мелодрамі "Назар Стодоля" ці мотиви є провідними, історичний же елемент виконує лише функцію загального, досить неконкретизованого тла. П'єса "Назар Стодоля", в основі якої традиційний для української та загалом європейської драми любовний конфлікт, є зразком класичної сценічної мелодрами, чиє головне завдання — здобути успіх у публіки.

"Назар Стодоля" продовжує традиції "Наталки Полтавки" І. Котляревського передусім у розвитку сюжету, побудованого на любовному трикутнику, однак уже в суто мелодраматичному ключі. Мелодраматичність посилюється тим, що постать полковника Молочая — основного суперника Назара винесено поза межі тексту п'єси, в його інтересах активно діє батько дівчини сотник Хома Кичатий. Звичний для глядача образ матері, яка чинить опір шлюбові своєї доньки з любим їй хлопцем, замінив образ лиходія батька. Якщо Терпилиху ("Наталка Полтавка") чи Одарку Шкуратиху ("Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненка) можна було все ж умовити погодитись на шлюб доньок з коханими, то Хома Кичатий поступається лише під загрозою смерті.

У "Назарі Стодолі" можна виявити й певні тенденції європейської драми, зокрема в окресленні характерів. Так, образ ключниці Стехи типологічно подібний до образу знаменитого Труффальдіно з комедії К. Гольдоні "Слуга двох панів" (1749). По-своєму розвиваючи сюжетні принципи тогочасної української та європейської драми, Шевченко залишався оригінальним у творенні конкретних ситуацій. У п'єсі органічно поєднуються романтичні типи позитивних героїв Назара, Галі, Гната, просвітительсько-побутовий характер художнього конфлікту й сюжетної дії із соціально-сатиричним, подекуди навіть гротескним, зображенням окремих персонажів, зокрема Хоми Кичатого. Це дає підстави трактувати "Назара Стодолю" як певною мірою перехідний твір між драмою романтичною і реалістичною. Романтичне начало слід пов'язувати з ідеалізацією "високих" героїв, а реалістичне — з критикою прагматичних, егоїстичних устремлінь негативних персонажів. Хоча у мелодрамі Шевченка певним чином позначився вплив поетики романтичної історичної драми, своєю суттю вона зорієнтована на традиційне побутове сприймання. Отож її нові ідеї виражалися, на відміну від п'єс М. Костомарова, традиційною "драматургічною мовою", добре знайомою і зрозумілою тодішньому глядачеві. Це значною мірою сприяло тривалому сценічному успіхові "Назара Стодолі".

Драматургія Шевченка за його життя була практично не відомою, хоча уривок п’єси "Никита Гайдай" побачив світ у журналі "Маяк" (1842), а "Назар Стодоля" був поставлений на сцені аматорського театру Медико-хірургічної академії наприкінці 1844. Тільки після виникненн українського професійного театру п'єса "Назар Стодоля" здобула широку глядацьку популярність, зайняла постійне місце в репертуарі всіх українських труп.

Драматургію Шевченка спеціально почали вивчати у 1920-х. Статті П. Руліна, О. Киселя, А. Шамрая та інших дослідників містили багато влучних спостережень — ішлося про з'ясування окремих проблем жанру, коментування змісту п'єси тощо. Трохи осібно стоїть розвідка Б. Варнеке "Композиція "Назара Стодолі" Шевченка" — по суті, перша спроба проаналізувати твір Шевченка з погляду композиції. Наприкінці 1950-х — на поч. 1960-х з'явилися комплексні дослідження драматургії Шевченка — Д. Антоновича "Шевченко-драматург" та В. Шубравського "Драматургія Т.Г. Шевченка" (остання праця згодом була істотно поглиблена автором у ряді статей).


Література:

Рулін П. Драматичні спроби Шевченка // Тарас Шевченко. Збірник/ За ред. Є. Григорука і П. Филиповича. — К., 1921;

Кисіль О. Український театр. — К., 1968;

Шамрай А. Передмова // Шевченко Т. Назар Стодоля. — Х., 1927;

Варнеке Б. Композиція "Назара Стодолі" Шевченка // Україна. — 1929. — Кн. 10–11;

Пільгук І. Від "Наталки Полтавки" до "Назара Стодолі" // Літературна критика. — 1937. — № 4;

Шаховський С. Шевченко-драматург // Уч. зап. Харків. ун-ту. — 1939. — № 17;

Антонович Д. Шевченко-драматург // Шевченко Т. Повне видання творів: У 14 т. / За ред. П. Зайцева. 2-ге доп. вид. — Чікаго, 1959. — Т. 5;

Шубравський В.Є. Драматургія Т.Г. Шевченка. 2-ге доп. і випр. вид. — К., 1961;

Тимошенко П. До питання про авторство перекладу п'єси Шевченка "Назар Стодоля" на українську мову // Зб. праць 14-ї наук. шевченк. конфер. — К., 1966;

Шубравський В.Є. Драматургія // Шевченкознавство. Підсумки й проблеми. — К., 1975;

Його ж. На шляху до критичного реалізму: (історично-побутова драма Т. Шевченка "Назар Стодоля") // Шевченко Т. Назар Стодоля. — К., 1985;

Чугуй О.П. Драматургічні елементи в ліриці Т.Г. Шевченка. — Х., 1989;

Івашків В. Українська романтична драма 30–80-х років ХІХ ст. — К., 1990.
Василь Івашків

Пишіть e-mail за адресою: alex@gilan.uar.net

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  | Деревообрабатывающие станки | Квартиры в Ирпене