паркетная доска Tarkett паркетная доска паркетная доска Weitzer Parkett паркетная доска Karelia kvedomosti.com
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

System error
File /home/nikobarian/shevchcycl.kiev.ua/engine/data/xfields.txt not found
Взаємодія мистецтв у творчості Шевченка

Концепцію універсального художнього твору (Gesamtkunstwerk), який з’являється в результаті взаємодії різних видів мистецтв, розробили німецькі романтики. Розглядаючи процес творчості як широкоплановий, комплексний акт, вони акцептували висунення глобальних ідей, котрі проявляються тим об’ємніше і резонують тим сильніше, чим активніше залучені до їх оформлення засоби різних мистецтв. І хоча Шевченко був віддалений від цих естетичних декларацій і суб’єктивно відмежовувався від німецької філософії, даючи їй негативну оцінку, проте сама ідея Gesamtkunstwerk як типологічна риса романтизму, була органічною для нього. Більше того, архетипні ідеї “всеохоплюючого мистецтва”, теорії яких витали тоді над Європою, він зреалізував на практиці. Немалу роль зіграли в цій реалізації і активне засвоєння набутків європейської культури (свідоме й позасвідоме), і дух майстерні Брюллова, поглядом орієнтованого на Захід, і висока індивідуальна сензитивність митця. Звичайно, можна говорити про перші кроки такої реалізації, які вдалися Шевченкові завдяки збігові в його особі професійного маляра й професійного поета, а водночас і співака й тонкого поціновувача музики, але ці кроки попередили, власне, симбіотичні процеси в мистецтві.

Поліструктурне дослідження таких процесів (а вони домінують у культурі нашого часу) започаткував історик мистецтва Арнольд Хаузер. Саме на грунті естетики романтизму, досліджень Гете про емоційний, чуттєво-моральний вплив кольорів, вчення Е.Христіансена про враження настрою (Stimmungsimpressionen) та інших він висунув концепцію синестезійного начала в мистецтві, а також показав, що психологічним рушієм синтезу є феномен синестезії. Синестезія розглядає проблеми комплексного чуття, котре грунтується на зорово-нюхово-слухових і тактильних відповідностях. Синестезія і синтез — явища різні. Синестезія — це здатність викликати асоціативний відгук у свідомості на звук, на колір, на запах і є явищем суб’єктивного, глибинного, плану. Це — похідна реакцій підсвідомості.

Синтез — явище “зовнішнє”, де зримо, матеріально, конкретно використовуються в царині одного мистецтва засоби іншого. Найчіткіше проводить межу між цими поняттями Г.Гофштеттер: “Про синестезію мовиться, коли твір мистецтва, впливаючи тільки на органи чуття, наприклад, на зір, водночас опосередковано впливає на інші, наприклад, на слух” (Hofstätter H.H. Symbolizm. — Warszawa, 1980. — C. 135). Так вигляд темно-синьої барви може підключити слухове чуття — здається, що чуємо низький далекий звук. Синтез має на меті конкретне використання в процесі творчості методів різних мистецтв, незалежно від того, усвідомлюється це автором чи ні. Головне, що синкретичний підхід дає змогу передати плинне “враження настрою”, динаміку поліструктурної єдності світу, певну глобальну філософську позицію автора, що стосується повною мірою творів Шевченка.

Не з’ясовано остаточно, які саме чинники “запрограмовують” особливий синестетичний тип мислення, що здатен творити в потоці нестандартних і, завдяки візуальному первню, винятково чітких орієнтацій. Завдяки чудовій асоціативній пам’яті поет створив на засланні живі зорові образи України. Ілюзія життєвості, наочності досягається саме завдяки єдності надчуттєвого сприйняття зі словесними, візуальними, музично-слуховими формами. Таке сприйняття — цілісне. Саме такими цілісностями-образами оперує митець із синестетичним типом мислення, вихоплюючи їх з потоку буття.

Шевченка, безперечно, цікавила гра позасвідомих асоціацій, пробуджених сприйманням звуку, лінії, кольору. У повісті “Прогулка с удовольствием и не без морали” втілено подібну гру з підсвідомістю: “Я начал ощущать удивительно приятную середину между сном и бдением. Мрак сделался прозрачней и светлее, а в глубине этого синевато-бледного полусвета едва видимо образовался темный, широкий, ровный, как по линейке очерченный горизонт; за горизонтом тихо, медленно начал являться слабый розоватый свет, и, усиливаясь, он принимал какой-то серо-мрачный тон. Горизонт потемнел и издавал гул наподобие соснового бора. Я превратился в слух и зрение. Еще минута, гул сделался слышнее, а горизонт темнее. Еще минута, и я уже слышал не неопределенный гул, а страшный рев какого-то чудовища. Свет усиливался и принимал серовато-млечный колорит. Из-за темного необозримого горизонта бесконечною стеною с огромными фантастическими куполами медленно подымались тучи. Подымаясь выше и выше, они теряли свои колоссальные причудливые формы и обращались в темно-серую массу нескончаемого пространства. Над горизонтом становилось светлее, и тихо, едва заметно тихо, как бы из самого горизонта, подымался огромный беловато-серебристый шар, только одним абрисом похожий на солнце. Свет проник повсюду и окончил прекрасно-страшную картину моря под названием «Пролог ужасной бури». Бледный шар подымался выше и выше и становился бледнее и бледнее, наконец, как бы растопился и исчез в млечно-серой массе. Буря, как миллионы невидимых чудовищ, ревела на просторе. На фоне темных туч блестели стаями белые мартыны, а на белых скалах длинными вереницами уселись, как любопытные зрители, черные бакланы. Рев бури спустился как бы тоном ниже и стал ослабевать, как усердный бас в конце обедни. В густой и тихой октаве бури мне послышалась грустно-заунывная мелодия нашей народной думы, «Думы об Алексее, пирятинском поповиче». Мелодия сделалась слышнее, слова внятнее и так, наконец, внятны, что я мог вторить поющему и голосом, и словами. И я вторил следующие слова: // На морі синьому, на камені білому // Ясний сокіл квилить-проквиляє, // На синє море пильно поглядає, // З моря добичі вижидає, виглядає”.

Зорові і слухові образи розгортаються паралельно в цьому уявному “Пролозі жахливої бурі”, створюючи музично-малярський варіант асоціативного потоку. Подібне синестезійне світовідчуття виявляє Шевченко й у повісті “Близнецы”, де автор на ганку Лаврської друкарні, оглядаючи далечінь — “всю Черниговскую губернию и часть Полтавской … начал сравнивать линии и тоны пейзажа с могущественными аккордами Гайдна”. Подібний звуко-зорово-словесний синестетизм зустрічаємо у листі до А.Козачковського від 16 липня 1852, в якому згадується “прогулка в Андруши и за Днепр в Монастырище на гору”: “Вспомните тот чудный вечер, ту широкую панораму и посередине ее длинную, широкую фиолетовую ленту, а за лентой фиолетовой блестит, как из золота кованный, Переяславский собор. Какая-то чудная, торжественная тишина. Помните, мы долго не могли промолвить слова, пока, наконец, белое, едва заметное пятнышко не запело: “Та яром, яром, за товаром”.















У поетичних панорамних пейзажах або жанрових замальовках разом із прийомами образотворчого мистецтва Шевченко задіює слухові, пісенно-музичні образи. Знаменитий “Садок вишневий коло хати”: в ідилічний, чудесно зритмізований малюнок вплітаються гудіння хрущів, спів дівчат, тьохкання соловейка. Або ж поема “Гамалія”, де пісні козаків зі специфічним “музичним супроводом”: стогоном, клекотом, ревом Босфору, реготом Дніпра, пізніше — ревом гармат Скутари переплетені з колоритними, цілком живописними сценами. Поема “Відьма”, де осінній нічний пейзаж із групою циган на передньому плані, що розташувалися біля багаття, стає поліфонічним: діалоги, спів і плач убогої “відьми”. Всі ці чергування метрів, неочікувані зорово-ритмічні зсуви роблять невеличку поему пульсуючим фрагментом життя. У нічному пейзажі балади “За байраком байрак” пісня козака сприймається наче в монохромній гамі: тяжкі ридання, стогін могили, шум хвиль, котрі “голосили”. Далекий гул “руни гаєм” та спів третіх півнів доповнюють цей ностальгічно-щемний прелюд, витриманий у скупих тонах.

Подібних прикладів можна навести багато. Отже, задовго до символістів, “парнасців”, імпресіоністів — Готьє, Ередіа, Рембо, Верлена, віртуоза словесного живопису І.Буніна, що намагалися вивести в творчості формулу мистецтва par exellens, синтетичного за своєю суттю, Шевченко апробував його. Інша річ, що його синтетизм був спорадичним, можливо, не викристалізуваним, але однозначно став предтечею сучасних полісинтетичних видів мистецтва.

Домінуюча риса Шевченка — надзвичайно широкий діапазон естетичного сприйняття: від органічно відкладених у його підсвідомості традиційних фольклорних форм, образів і синкретичних методів творчості — до набутків світової культури, особливо образотворчого мистецтва, фундаментально засвоєного. Очевидно, що гострий аналітичний зір митця уможливив адсорбцію європейської культури in actu, завдяки тонкому чуттю він інтуїтивно схоплював специфіку мистецтва романтичної епохи, котре спиралося й на зорове сприйняття. Візуальні образи трансформувалися в слово.

Спершу на тлумачно-описовому рівні. А.Мокрицький, наприклад, відзначив, що саме завдяки коментарям Шевченка речі “таких першокласних майстрів, як Ван Дейк, Рубенс, Веласкес, Гвідо, Аннібал, Корреджо, Пуссен, Вандермейєр, Рюїсдаль, Поль Потер і Клод Лоре — стали мені зрозуміліші” (Мокрицький А.Н. Дневник).

Подекуди інтерпретація європейського малярства набуває в Шевченка форми екфрасисів — літературно-художніх описів творів образотворчого мистецтва; ними насичені повісті, щоденник. Маємо справді живий сплав українського етнічного світобачення з парадигмою тодішньої європейської духовності. Саме цей сплав породив цілком оригінальний спосіб мислення, синестетичний у своїй основі, котрий, за словами О.Білецького, “не повторює нікого у всій історії світової літератури”.

Пишіть e-mail за адресою: alex@gilan.uar.net

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  юр адрес | Как можно было бы шины купить за недорого и купить шины легко. | buy generic cialis online