SHEVCHENKO
паркетная доска Tarkett паркетная доска паркетная доска Weitzer Parkett паркетная доска Karelia kvedomosti.com
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

Димитрій Ростовський

ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ [справж. прізвище Туптало Данило Савич; грудень 1651, м. Макарів на Київщині — 28.10 (8.11). 1709, Ростов, тепер Ярославської області] — український і російський письменник, церковний і культурний діяч. 1665 закінчив Києво-Могилянську колегію, 1668 постригся в ченці, прийнявши ім’я Димитрія. У 70–90-х рр. 17 ст. жив і працював у різних монастирях України, зокрема в Києво-Печерській лаврі. З 1702 — митрополит у Ростові (поблизу Москви), де заснував за зразком Київської колегії першу в Росії духовну семінарію з викладанням грецької і латинської мов. Серед численних творів Д. (історичних, богословських, драматичних тощо) найпомітніше місце займає чотиритомна збірка про житія святих («Четьї мінеї), над якою він працював понад 20 років (1683–1705). У вірші «Заступила чорна хмара» (1848) Шевченко згадав Д.Р. як товариша гетьмана П.Дорошенка, якого забули (після його смерті) в Україні. Тільки «святий Ростовський», за словами поета, згадав «свого друга великого // І звелів каплицю // Над Гетьманом змуровати / І Богу молитись / За гетьмана...» Достовірних відомостей про дружбу Д.Р. з Дорошенком та про спорудження ним каплиці на могилі гетьмана на сьогодні не виявлено. В епілозі до «Гайдамаків» згадав Шевченко «Четьї мінеї», які читали в його сім’ї.
Література:

Шляпкин И.А. Св. Димитрий Ростовский и его время (1651–1709). — СПб., 1891;

Попов М.С. Святитель Димитрий Ростовский и его труды. — Спб., 1810;

Рєзанов В.І. Драма українська. — Вип. 4–5. — К., 1927–1928.

Б.А.Деркач

Аттіла

АТТІЛА (Attila); (р.н. невід. — 453) — вождь гуннів з 434. З 445 — володар велетенської держави в Східній Європі, що, за приблизними описами стародавніх істориків, простягалася від Чорного моря до ріки Рейну та від датських островів до правого берега Дунаю. Здійснив спустошливі походи в Іллірію (447), Галлію (451) та Італію (452), що вжахнули народи Європи і світу. Ім’я А. стало прозивним як уособлення жорстокого завойовника, керманича темної жорстокої сили. Шевченко вжив у поемі «Єретик» гіперболічне порівняння великого рушення німецьких можновладців зі своїми загонами й обозами на Констанцький собор 1415, де судили Яна Гуса, з рушенням проти велетенської армії А.: «Мов сарацина воювать // Або великого Аттілу». Конкретними джерелами обізнаності Шевченка з життям і спустошливими походами А. могли бути «Энциклопедический лексикон» А.О.Плюшара (СПб. — Т.1. — 1838), з яким Шевченко знайомився наприкінці 30 — на початку 40-х років 19 століття у Петербурзі (сліди цього ознайомлення — в «приписах» до поеми «Гайдамаки»), статті в російських журналах, згадки в читаних Шевченком книжках про хрестові походи. В колі петербурзьких родичів В.Штернберга — О.Є.Шмідта та О.І.Фіцтума, яких разом з Штернбергом відвідував і Шевченко, до поета могли доходити розповіді про А. за книжкою Е.Гіббона «Життя Аттіли» (1797).



Василь Бородін

Пишіть e-mail за адресою: alex@gilan.uar.net

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  | Деревообрабатывающие станки | Квартиры в Ирпене